Епопея “Людська комедія”: універсальність задуму, основні принципи побудови
До останніх днів Бальзак працював над структурою “Людської комедії”. Доповнення вчителя. Зовнішня композиція твору завершена. Але внутрішня композиція роз’єднана, бо Бальзак малює життя в розвитку, тому в епопеї немає ні початку, ні кінця. Кожний роман, що входить до циклу, є самостійним твором і одним із фрагментів усієї епохи. Романи “Людської комедії” об’єднує не тільки спільна епоха, але й прийом переходу персонажів з одного твору в інший. Головний герой “Людської комедії” – суспільство, люди поза суспільством для
Гроші…Споконвічне бажання людини бачити їх якомога більше у своїх гаманцях. Та й хіба це погано – мати за що придбати гарне житло, одяг, ліки, мандрувати світом… Пропоную вам скласти асоціативний кущ до слова “гроші”. Одного разу Гобсек розповів Дервілю про свої зустрічі з Анастазі
О. Бальзак у творах “Людської комедії” неодноразово наголошував: “Гроші – останній закон світу”. Шо ви скажете у відповідь великому романісту? У розмові з Дервілем Гобсек зауважує: “Для того, хто мусив пристосуватися до різних суспільних мірок, усякі ваші переконання та правила моралі – пусті слова. Непорушне лише одне почуття, яким нас наділила природа, – інстинкт самозбереження. Якщо доживете до мого віку, ви зрозумієте: з усіх земних благ варто домагатися золота. У золоті зосереджені всі сили людства. Для себе я зробив такий висновок: з усіх земних благ варто домагатися золота душі.
Існує давня легенда про золото царя Мідаса. Послухайте її і дайте письмову відповідь на питання “Який життєвий урок несе нам давня легенда?” Бог вина Вакх веселився на березі річки Пактол. Були тут сатири і вакханки, не було тільки улюбленого вчителя Силена. Селяни знайшли його знесиленим і відвели до царя Мідаса. Цар з радістю привітав учителя. Десять днів тривало свято. Бог Вакх вирішив нагородити Мідаса за шану до вчителя і обіцяв нагороду, вищу за золото.”Зроби так, щоб кожен предмет, до якого я доторкнуся, перетворився б на золото”. Вакх виконав прохання Мідаса. Усе, чого торкався цар, ставало золотим: і зелена гілочка, і камінь, і колосся. Навіть вода, якою він мив руки, стікала з долонь золотими струмочками. Зрадів Мідас! Але ось сів він за стіл, щоб насолодитися їжею. Торкнувся хліба – той став золотим, торкнувя вина – те ж саме. Зрозумів тоді цар, яким страшним даром нагородив його бог. Смерть від голоду чекала на нього. Наляканий, звернувся Мідас до Вакха з проханням забрати назад дароване. Бог погодився, та дорого поплатився за пожадливість Мідас.
Читаючи твір, звернув увагу на деякі деталі зображення головного героя:” Обличчя цього чоловіка я назвав би місячним ликом, так його жовта блідість скидалася на колір срібла, з якої облупилося золото”,”дашок старого кашкета”,”гострий ніс скидався на свердлик”, вчинки розмірені, мов рухи маятника”, він людина-автомат, людина-вексель.
Висновок: гроші спопелили серце Гобсека, і це відбилося на його зовнішності.
Учитель. Психологи стверджують, що деякі зміни в системі ціннісних орієнтацій людей бувають пов’язані з рівнем матеріального забезпечення. Так, з підвищенням рівня доходів підвищується ранг таких цінностей, як життєва мудрість, відчуття успіху і знижується чуйність, готовність прийти на допомогу, толерантність. Проблема влади грошей у житті людини приваблювала багатьох митців. Вона розкривається в таких творах, як “Мертві душі” М. Гоголя, “Малюк Цахес” Е. Гофмана, “Скупий рицар” О. Пушкіна. Особисто для мене Гобсек не тільки скнара, але й філософ і посвоєму шляхетна людина. Чого не скажеш про Плюшкіна з “Мертвих душ”. Той взагалі забув, заради чого живе на світі, і повністю деградував як особистість. Якщо порівняти їх зовнішній вигляд, то він майже однаковий. Гобсек схожий на жебрака, Плюшкін – на ключницю. Надзвичайна скнарість перетворює їх багатство на пил і гниль.
Я б хотів зауважити, що саме з такою позицією Гобсека погоджується і головний герой п’єси українського драматурга Марка Кропивницького “Глитай, або ж Павук”. Провідне в характері Бичка – жадоба збагачення. На шляху до наживи він не спиняється ні перед чим, нехтує найелементарнішими вимогами усталеної народної моралі, ганьбить людську честь і гідність. Єдиний бог, якого він визнає і якому поклоняється, – гроші. “Та я задавив би себе своїми руками, – признається Бичок, – коли б пересвідчився у тім, що з грішми я не матиму, чого схочу! Нащо ж і гроші тоді, коли за них не можна купити увесь світ!”
(2 votes, average: 2.50 out of 5)