“Енеїда Котляревського – відтворення сердечного тепла, тонкого гумору і живих барв батьківщини”
і
Напевно, мало хто з нас замислювався над тим, яким насправді шедевром є поема І. П. Котляревського “Енеїда”. А це дійсно епохальний твір, що відтворює життя українського народу на перехресті XVIII – XIX століть, сердечне тепло і тонкий гумор наших співвітчизників та змальовує живі барви нашої батьківщини. Майже двісті років ця геніальна поема живе в історії української літератури і досі живить читачів гумором, відвагою, дотепністю та завзятістю її героїв.
І. П. Котляревський був одним із перших українських письменників, хто відкрив
За основу свого твору І. П. Котляревський узяв поему Вергілія і переосмислив в “Енеїді” патетичний сюжет, в якому римський поет оспівував безмежну владу Цезаря та неземне походження імператорів. І. П. Котляревському вдалося за бурлескно-травестійним жанром приховати
Своєрідним художнім осмисленням поет відтворив у “Енеїді” сердечне тепло та гумор простого українського народу, особливості його живої мови та характерні риси національного побуту. По волі автора ми опиняємося начеб то у VII столітті до н. е, в тому часі, коли син царя Трої Анхіза після зруйнування греками міста вирушає з волі богів шукати нову землю для заснування царства. В поемі І. П. Котляревського перед нами розгортаються яркі картини подорожі Енея та його товаришів. Вже з перших сторінок твору в образі моторного парубка Енея проступають риси завзятого українського козака. Напевно, це хтось із тих козаків, які шукали собі пристанища після зруйнування Запорізької Січі. Та не знали, куди прикласти свої молоді сили. У творі все переплелося – і земні мешканці, і боги з Олімпу, і навіть істоти з потойбічного світу. Але унікальна своєрідність поеми “Енеїда” полягає в тому, що майже в усіх епізодах цього видатного твору простежується зв’язок з життям та побутом українського народу.
Колоритним в поеми постає перед нами навіть Зевс:
“Зевес тоді кружляв сивуху
І оселедцем заїдав.”
Не менш, ніж українського колориту в творі і гумору. Наприклад, з уточненим гумором І. П. Котляревський змальовує побут карфагенців, і Дідону, царицю Карфагену представляє нам як типову українську жінку. Ось як вона зустрічає троянців:
“Відкіль такі се гультіпаки?
Чи рибу з Дону везете?…”
Для того, щоб якнайбільше приблизити події минулого до своїх часів та життю і побуту українського народу, автор широко використовує етнографію та фольклор. Від детально описує гостинність українців та їх вміння пригощати мандрівників, добре їх звеселяти. Є в поемі і згадка про чумацтво, коли у подарунок Латинові з Киму троянці привезли сіль. А одягнувши персонажів “Енеїди” у національні вбрання, І. П. Котляревський детально подає читачам особливості українських костюмів – чоловічого і жіночого, святкового і буденного.
Сатира і гумор у поемі І. П. Котляревського тісно переплітається з героїкою. Подвиг людей, які віддають своє життя служінню батьківщини, в усі часи заслуговує на повагу. Та й весь твір зачаровує не тільки героїзмом та гумором, але оптимістичним настроєм, молодецьким духом та мовним багатством, тому й стала “Енеїда” безсмертним надбанням української літератури, тому й досі вона актуальна та читається з великим задоволенням.
Дякуючи І. П. Котляревському, ми потрапляємо в далекі від нас часи і занурюємося в колоритне життя українського народу. Читаючи поему, ми розуміємо, що лише гумор і відвага, лише здоровий дух наших далеких предків спроможні забезпечити народові краще майбутнє, свободу та незалежність. І в ніякому разі народ з такою багатою культурою та мовою не може безслідно зникнути. Своїм твором письменник довів, що українська мова – це не наріччя, а українці – справжній народ, вільнолюбний та гордий.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)