Два світи у казці-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня”
Враження від прочитання драми-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня” дуже сильні. Твір неперевершений. Це одно із чудес не лише української, а й світової літератури. Це Лесина лебедина пісня. Незвичайний твір і незвичайна історія його написання. Драма – вияв туги за Батьківщиною, потяг до високого, красивого.
Твір надзвичайно глибокий і викликає роздуми над багатьма вічними проблемами.
Але все-таки неперевершеність його в найголовнішому – майстер ному і переконливому зображенні двох світів.
Перший світ – це світ Мавки
Мавка до зустрічі з Лукашем жила у повній гармонії з середовищем і собою – була щаслива. Вона була вільною, мала крила і найбільше багатство – щедрий і багатий внутрішній світ. Але зіткнення із світом людей порушило гармонію цієї істоти. Вона не змогла серед людей знайти собі рівну пару. Люди таких висот, на жаль, не досягають…
Леся Українка зобразила нам ще один світ – світ Лукаша, світ людей. Він інший…
Люди, прагнучи до цивілізації, порушили закони природи. Навигадували умовностей, які їх і поглинули. Людей згубили користолюбство, заздрість, буденщина. Вони засмоктали їх і закрили перед ними вільний і щасливий політ до неба.
Лукаш – талановитий від природи, тонкий у почуттях (адже ж зумів своєю грою на сопілці розбудити і закохати в себе Мавку) і добрий хлопець. Але ті умови, в яких він живе: щоденна людська метушня і буденщина – зробили свою справу – він став звичайною людиною. Мавка продовжувала дивитися в нього, як в дзеркало, але себе уже там не бачила. Він не був з самого початку рівнею Мавці – їй просто так здалося. А може сопілка обманула… Лукашу не дотягтися до Мавчиних висот. Бо він стоїть ногами на землі, йому життя серед людей підтяло крила.
Цей вічний конфлікт – між мрією і дійсністю, духовністю і бездуховністю – буде завжди. Деякі люди майже долають цей розрив, деякі не досягають і перших східців… Таке життя…