Два образи кохання у романі І. О. Гончарова “Обломов”
Роман І. О. Гончарова “Обломов” – класика російської літератури. У цьому романі перед нами постають два образи кохання. Перший – кохання Обломова й Ольги, другий – кохання Штольца й Ольги. Які ж вони різні! Перше почуття – не встигнувши розквітнути – відразу зів’яло, друге – розквітає довго, але, розквітнувши і зміцнівши, довго зберігає усю свіжість молодості. Кохання Обломова й Ольги швидко в’яне. Можливо, у цьому винуваті вони обидва, але, швидше за все, усю вину можна покласти на Обломова. Його ліньки і неробство і були
По-іншому йшли справи в Штольца з Ольгою. Як людині діяльній і практичній, Штольцу ніколи було займатися своїми сердечними справами. А коли прийшло кохання, це нове для нього почуття, він віддався йому повністю. Ольгу Штольц знав задовго до зустрічі за кордоном,
Геніальність Гончарова і полягає в тому, що він показав ці два образи, не приховуючи і не прикрашаючи нічого. Проблема відповідальності особистості за свою долю у романі І. О. Гончарова “Обломов”
Гончаров Іван Олександрович народився 6 червня 1812 р. у заможній купецькій сім’ї. Батько Олександр Іванович неодноразово обирався міським головою Симбірська. Він помер, коли Іванові було 7 років. Вихованням займалася мати, Авдотья Матвіївна, а також колишній морський офіцер Микола Миколайович Трегубов, людина передових поглядів, знайомий із декабристами. До літературної творчості Гончаров звернувся в роки університетського навчання. Його видатні твори – романи “Обрив”, “Звичайнаісторія”, “Обломов”. У 1859 р. у журналі “Отечественньїе записки” був надрукований роман Гончарова “Обломов”. “Обломов” мав надзвичайно важливе значення в розвитку російського реалістичного роману. У романі показаний згубний вплив феодально-кріпосницького ладу на розвиток людської особистості і подані два великих типових узагальнення, які являють собою вершину творчості Гончарова: Обломов і обломовщина.
Образ Обломова – це найбільше художнє узагальнення, що втілює в собі типові риси характеру, породженого російським патріархальним поміщицьким життям. Таке життя породжувало духовне убоцтво в мешканців Обломовки, вузькість інтересів, бідність і примітивізм психології. Гончаров не раз підкреслює, що в житті обломовців найважливіше місце займали їжа, сон. Серед усіх їхніх турбот “головною турботою були кухня й обід. Про обід радилися всією домівкою, і старезна тітка запрошувалася до ради. Всякий пропонував своє блюдо: хто суп І8 потрухом, хто локшину або шлунок, хто рубці, хто червону, хто білу підливу до соусу”. “Турбота про їжу була перша і головна життєва турбота в Обломовці”. Цій турботі був підпорядкований весь лад життя.
Обломовців характеризують бездіяльність і лінощі. Свої потреби вони задовольняють за допомогою підневільної праці кріпаків. Життя мешканців Обломовки дуже згубно впливає на формування їхніх характерів. Письменник малює образ живого, допитливого хлопчика Ілюші Обломова і показує шкідливий вплив на нього середовища й обломовської системи виховання. Батьки охороняють Ілюшу від праці, привчають до ледарства і паразитизму, розвивають у ньому почуття переваги над іншими. Ілюша не їздив на уроки у Верхлево: “Навчання-то не піде, а здоров’я не купиш”. Пізніше Обломов у столичному навчальному закладі вивчає науки лише в тому ступені, у якому вони самі без труда укладалися в голові. Обломов служив, але не задля того, що йому хотілося працювати і чогось добитися, а тому, що так було прийнято в середовищі дворянської молоді, і при першому” ж утрудненні і відповідальності за свою помилку він залишив службу.
Прагнучи тільки до спокою, Обломов у 32 роки перетворюється в байбака, в істоту апатичну й інертну. Для того, щоб ще більше підкреслити силу інерції у своєму герої, Гончаров показує і тих, хто боровся за Обломова і намагався вивести його зі стану мертвого спокою, включити його в життя, але з цього нічого не вийшло, тому що занадто міцно приріс Ілля Ілліч до спочинку: “Приріс до цієї ями хворим місцем, спробуй відірвати – буде смерть”. Навіть кохання до жінки не може відродити Обломова і повернути до активного життя. Драма Обломова тим сильніша, що він розуміє своє духовне падіння: “Настала одна з ясних свідомих хвилин у житті Обломова. Як страшно стало йому, коли раптом у душі його виникло живе і ясне уявлення про людську долю і призначення і коли замигтіла паралель між цим призначенням і власним його життям…, – він болісно почував, що в ньому заритий, ніби у могилі, якийсь добрий світлий початок, можливо, тепер уже померлий”. З обломовщиною, як із явищем глибоко відчуженим і шкідливим, нам потрібно невпинно боротися, знищуючи самий грунт, на якому вона може виростати.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)