Загальна характеристика роману І. А. Гончарова “Обломов”

Дві обставини творчої історії роману “Облому” треба мати на увазі, що­б правильно зрозуміти, про що це произведе­ние. Першим опублікованим фрагментом роману в 1849 році став “Сон Обломова” – “увертюра усього роману”, проте, в остаточному тексті що зайняла місце 9-ої глави першої його частини. “Сон” є осереддям авторської думки у романі.

Друга обставина – перерва в писа­нді роману для участі в науковій і неглас­але дипломатичній експедиції на Далечінь­ний Схід на фрегаті “Паллада” в каче­стве секретаря начальника

експедиції. Написана під враженням кругосвет­ного подорожі нарисова книга “Фрегат “Паллада”(завершена одночасно з ро­маном в 1858 році) зробила істотний вплив на реалізацію задуму роману “Облому”. Герой книги, сам автор, изоб­ражен як подорожуючий Обломов.

Кру­госветное плавання, міжнародні свя­зи, дух прогресу, дух торгівлі і империа­лизма – усе це для західника Гончарова визначило масштаб, точку зору для зображення Обломова і допомогло завер­шити роман про вмирання волі, загасання особи, загибелі дарувань у безвоздуш­ном просторі панства і рабства, бю­рократического бездушшя

і егоїстичного делячества.

Уві сні Обломова” характерна де­таль – відношення панів до знань і обу­чению барчонка. Для них це неприємна необхідність, бо і це праця, а їм всяка праця неприємна. “Сну” передує эпи­зод з переїздом Обломова, що не відбувся, на іншу квартиру, коли Захар произ­носить фразу: “Інші не гірше нас, та пері­їдуть”, яка так скривдила і обурила Обломова. Адже він претендує на виключи­тільність: “Здається, подать, зробити – є кому”, “ні голоду, ні холоду ніколи не терпів…

Хліба собі не заробляв і взагалі чорною справою не займався”. Сло­ва Захара – результат дії петер­бургской життя, потрясіння основ обло­мовского ідеалу, який перемістився тепер з крепостнической Обломовки на Горохову вулицю столиці. Тим горше не­вдячність одного з сотень кріпаків Захаров, що пан для них завжди батько і благодійник, навіть якщо нічого для них не зробив і, подібно до Обломова, лише в “умст­венозному” плані перетворень в маєтку “визначив йому особливий будинок, город, від­висипний хліб, призначив платню”.

Тобто Обломовка – ця урочистість крепостничес­ких стосунків.

У першій частині роману мало дії(Про­ломів лежить на дивані і відмовляє візиті­рам, що зве в Петергоф), але в ній “згорну­та” еволюція героя : дитинство з навіюванням ідеї винятковості, навчання в пансио­не: служити не зміг, хоча винятковість свою теж не затвердив, зате мріє про путе­хід для споглядання шедеврів, а свою винятковість демонструє убогому і примітивному Захару. Гончарів подчер­киває шкідливість фольклору при такому вос­живленні дитини : в нім багатир перемагає без зусиль, чарівним чином.

Изображе­ние мешканців Обломовки епічно(у дусі Гомера або наших билин) гиперболизирова­але, таким же представлений і Обломов, що дрімає на дивані : навіть сплячий, все ще спавши­щий, він ще багатир.

У Обломові занапащені жвавий розум, чистота, доброта, правдивість, лагідність, гуманність до нижчестоячих, схильність до самоаналізу і самокритики, почуття справедливості. Він загруз в егоїзмі, який змітає усі ці якості. Обломов не випробовує необ­ходимости розвивати їх в собі. Про це свідчить його “уявний” план ре­форм в Обломовке, що виражає инфан­тильность, архаїчна і консерватизм його поглядів на життя.

Ясно, що Обломов залежить від Захара більше, ніж Захар(і інші кріпаки За­хары) від нього. В той же час ідеали Обломова допомагають йому бачити негативні сторони нового буржуазного устрою. У отли­чие від Штольця, рухомого прагненням до особистого преуспеянию шляхом праці, Обло­мов, що вже має все завдяки происхож­дению і положенню, наполегливо вимагає вказати йому сенс праці, сенс і стимули для витрат здібностей і енергії. Він не ставить під сумнів своє право на цю кри­тику і неробство, бо вважає ідеал Обломовки непорушною нормою.

Для Штольця норма – буржуазне ділове життя Петер­бурга, тому він не критикує її.

У другій частині роману описується рус­ско-немецкое виховання Штольця, боротьба двох національних начал, так би мовити, у його колиски. Випадково з неї виникла силь­ная і гармонійна особа(російська мати і педантичний німець-батько). Незважаючи на усі взаємні відмінності, Штольц здатний зрозуміти Обломова. Це тип нової епохи, де­ятельный різночинець.

У другій частині встає питання про шляхи прогресу російського суспільства. Критика 06-тягловим відсутності в прогресі значимих цілей, міцних спонукань, поддерживае­травня його ідеалом ідилічної Обломовки, надає останній актуальний обществен­ный сенс. Це примушує бачити в Обломові дворянського інтелектуала, “зайву людину”, що мала у минулому, але ранки­тившего нині ідеали патріотичного слу­жения батьківщині, духовного дозвілля, думки і праці, подорожей по світлу, щоб в них сильніше полюбити вітчизну.

Слово “обломовщина” вимовляє Штольця, означаючи їм комплекс причин, що викликали параліч волі героя. Гончарів не розкриває їх прямо, але ясно, що це передусім поме­щичья неробство, зведене в ідеал і раз­рушаюча особа. При цьому у всьому рому­не автор підкреслює, що обломовщина не є індивідуальна особливість його героя, але наслідок впливу усього громадського настрою в цілому, вираження обществен­ного непристрою.

Отже, перша частина змалювала облому­щину, друга частина пояснила її. Герой ре­шил поїхати подорожувати, але не поїхав, а закохався. І відразу ж продемонстриро­вал первинну слабкість своєї натури : Ольга активніша, практична. Любов Обломова піднесена, але отвлеченна, тут він схожий на Чацкого і Онєгіна. Друга частина кінчається літнім освідченням в коханні, третю частину укладають осіннє загасання пристрасті, снігопад на Виборзькій стороні, хвороба Обломова, і з’являється вдова Пшеницына, друга героїня обломовського “роману”.

Адже любов дворянина двой­ственна: абстрактно-романтична, це­ломудренно-духовная – до дворянки, невес­ті, рівні, і грубо чуттєва “панська” пристрасть до простолюдинке – економці, на­ложнице.

На початку роману Обломовку замінила квартира на Гороховій, тепер – будинок на Виборзькій. І знову повернемося до компози­ции роману(дуже стрункою і логічною) : перша частина з одним героєм – Обломов як такий, в другій і третій – сопос­тавление його з Штольцем(дворянин і раз­ночинец) і Ольгою(пасивна і активна натура). У четвертій частині Облому попа­дає в нове соціальне середовище і нову Обломовку – світ середніх чиновників і го­родского міщанства. І тут живуть діючи­тільно-активні люди, їх працею тримається ця, теж патріархальна ідилія.

Уві сні Обломова” селянська праця та­ется фоном, тут – великим планом, але не селянський. З величезною художест­венозною силою Гончарів відтворює по­эзию і моральність жіночій самоотвер­женности в турботах про сім’ю, жіночий до­машний праця.

Ім’я Гафії Матвеевны Пшеницыной Гончарів узяв з гоголевской “Одружувати­б”, а по батькові – у своєї матері, яка рано овдовіла, стала жити з паном, у будинку якого майбутній класик чи­нашої тературы і отримав дворянське воспита­ние. Самовідданість діяльних про­столюдинок(Пшеницыной і дружини Заха­ра – Анисьи) поєднується з себелюбною пасивністю чоловіків – це дві сторони патріархального ідеалу Обломовки.

Нео­сознанная жертовність привабливої вдови і її осмислена праця(хоч би в області кулінарного мистецтва) в ім’я благополуччя ближнього освітлюють нову Обломовку.

У останній частині роману герой прояв­ляет нові риси вдачі : наважується одружитися з нерівнею. Йому добре серед простолюдинів і їх дітей. Ми ви­дим дві сімейні “ідилії” – Обломови і Штольця. Але Ольга не задоволена сво­їм браком, а Обломов помирає, бо цей побут, що опоетизував, приречений.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Загальна характеристика роману І. А. Гончарова “Обломов”