Духовна велич людини в романі “Циклон”

Тема війни в романі “Циклон” тісно переплітається з темою мирної праці.

Роздуми про гармонію буття, мир на планеті, людське щастя, покликання мистецтва Олесь Гончар пропускає крізь “я” героїв, які згадують прожиті роки, шукають у минулому уроки для сучасного, з тривогою зазирають у майбутнє.

Сила людського духу – головна думка “Циклону”. Події в романі розгортаються у двох часових площинах. Війна постає в спогадах Богдана Колосовського, який залишився живим, працює кінорежисером і знімає фільм про війну, а також –

у спогадах кінооператора Сергія Ткаченка.

Події сучасності зосереджуються навколо проблем мистецтва та могутнього циклону, що пронісся над Карпатами, завдавши величезної шкоди, і який в образно – художньому плані асоціюється з війною.

Чи не найбільш вражають спогади Богдана Колосовського про полон.

Він, Іван Решетняк, інші з “ночей орочонських” потрапили у табір, де з чотирьох вишок чатувала на них одноока кулеметна смерть. Мета фашистів – вбити людину в людині. Ось один полонений, конаючи з голоду, зірвав гравинку і з їв її, дивлячись чужинцеві в вічі: “З їм оцю травинку і житиму!”

І був за цс вбитий. Чому? “За те, що не раб. За те, що людина. А якщо людина – довіку ти ворог цій наволочі фашистській…” Так в одному лише епізоді показано нелюдськість фашизму і велич людини, яка зберігла почуття власної гідності у критичній ситуації.

Не лишає байдужими високий гуманізм людей. Троє друзів, яким пощастило здобути пайку чорної локшини, розділили її начетверо, коли дізналися, що в їхнього товариша вкрали котелок. А з якою гідністю полонений ІІІаміль увійшов до табору смерті: “Розгонисто ступав він попереду, випростаний, з сміливим, аж ніби веселим лицем”. Він – як символ незламності людського духу.

Розповідаючи про мирний, час письменник зосереджує увагу на роботі групи кіношників, які знімають фільм про війну. Режисер з оператором шукають образи, щоб показати жорстоку дійсність війни. Мистецькі пошуки пов’язані з філософським осмисленням подій минулого й сучасного.

Багато місця відведено в “Циклоні” важливій ідеї наступності поколінь. Це й Ярослава, що перевтілюється в Прісю, чию роль вона має зіграти, і син Івана Рсшстняка, офіцер-вертольотчик, який показує чудеса, рятуючи людей під час циклону, і Сергій, який гине, знімаючи унікальні кадри повені.

Письменник наголошує на тому, що в складних обставинах мирного часу люди готові на самопожертву, високий духовний злет, як і в роки війни.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Духовна велич людини в романі “Циклон”