Духовна та зовнішня краса в образах Мар’ї Болконської та Елен Курагіної
Що робить людину щасливою? Німецький філософ Кант стверджував, що тільки свідоме слідування обов’язку. Л. Толстой вважав, що тільки в гармонії природних потреб з моральними вимогами можна здобути щастя. Саме цю думку письменник емоційно переконливо втілює в образах жінок, зокрема Мар’ї Волконської та Елен Курагіної. Чому саме ці жіночі образи такі переконливі з огляду на проблему моралі? Мабуть, тому, що в усьому вони протилежні. Для Мар’ї дотримуватися моралі було не важче, ніж дихати. Норми поведінки, прищеплені в сім’ї, диктували
Та й що віддавати? Її батько навчив бачити в усьому вигоду для себе і не втрачати її. Отож люди для неї цікаві лише з огляду на те, що від них мож на мати. Вона нагадує бездушну ляльку, що ніколи не змінюється. Але ж як може покохати
Та роздивитися, вгледіти внутрішню красу цієї героїні не дано було легковажному Анатолю, брату Елен. Її побачив і щиро покохав Микола Ростов, що дивився тільки в її променисті дивні очі. Своє ставлення до обох героїнь Толстой висловив, змалювавши їх подальшу долю. Мар’ю Волконську він нагородив доброю жіночою долею: в неї сім’я – коханий чоловік, діти. Елен же в своїх розрахунках так і загубилася, їй не судилося, не тільки щастя, а й самого життя, якого вона виявилася не гідна.