Духовна краса людини в оповіданнях Тимофія Бордуляка “Дід Макар”, “Перший раз”

Галицький священик Тимофій Бордуляк залишив по собі добру пам’ять серед своїх прихожаи. Та Україна пам’ятає його і як талановитого письменника, який написав прекрасні твори. Живучи поміж селянства, Тимофій Бордуляк добре пізнав його побут, працю, звичаї та повір’я. У своїх оповіданнях він правдиво й поетично показав життя українського села, з любов’ю створив образи простих трудівників. Скільки теплих почуттів викликає в читачів старенький дід Макар з однойменного оповідання Тимофія Бордуляка. Незважаючи на те, що він вже прожив

свій вік, добро робити йому було не важко, бо цього вимагала його душа. Казали, що він був письменний, добре працював, “а вже найліпше умів робити сніпки і пошивати будинки”. Люди поважали його за те, що він міг кожного розвеселити, потішити, “а що вже найбільше, то за його пісні, котрих умів дуже багато”. Якось повертаючись з похорон і дивлячись на молоду вдовицю Катерину із п’ятьма діточками, він подумав про те, як же їм буде важко вижити. Ці роздуми про малюків, які залишились без батька, не давали йому спокою. Через деякий час дідусь завітав до Катерини і запропонував свою допомогу: із діточками посидіти,
поки вона десь в наймах буде працювати; грамоті їх повчити, а може, й кусень хліба дістати. Автор пишається своїм героєм, не байдужим до чужого горя. Його дід Макар розуміє, що в лиху годину краще бути всім разом, тоді від теплоти людських сердець життя здаватиметься не таким жорстоким.

Катерина дуже скоро переконалася, в якій пригоді ставав для її діточок хлібець діда Макара. Вона віддячувала йому, як могла, і молилася за його здоров’я. Дідусь же, відчувши себе потрібним, “зробився якийсь моторний” і казав: “Аж тепер, на старість, чуюсь я цілком щасливим, коли маю про кого дбати, кого годувати”. Отже, краса людської душі – в її добрих вчинках, у допомозі людям, які потребують турботи і піклування.

В оповіданні “Перший раз” Тимофій Бордуляк знайомить нас із селянською дівчинкою Паранею, якій йшов чотирнадцятий рік. З любов’ю автор змальовує зовнішність селянки, “вона була хорошою білявкою, чорноокою, чорнобровою”. Параня відчувала радість, що нарешті її, як дорослу, візьмуть на жнива, що перший раз в житті вона “побіч матері омиється потом тяжкої праці”, і саме це буде переломом у її долі. На полі дівчина ані разу не перепочила, а ввечері, стомлена працею, з радістю розповідала, що нажала не гірше за дорослих. Автор милується своєю героїнею, бо вона прекрасна і своєю зовнішністю, і своєю чуйною доброю душею. Розповідаючи про надзвичайну працелюбність Парані, Бордуляк підкреслює, що ця риса вла-с. за всьому багатостраждальному українському народу.

Отже, на думку автора, людину роблять прекрасною працьовитість, чуйність, доброзичливість і щирість. Саме такими людьми захоплюється Бордуляк, зображуючи їх у своїх творах, які ми читаємо з радістю і захопленням.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Духовна краса людини в оповіданнях Тимофія Бордуляка “Дід Макар”, “Перший раз”