Кирила Петрович був багатий, мав зв’язку, навіть губернські чиновники тріпотіли при його ім’ї. Ніхто не посмітив би не з’явитися “з належною повагою в Село Покровське”. Це міг дозволити собі тільки одна людина – Андрій Гаврилович Дубровский. Він був найближчим сусідом Троекурова. У свій час обставини розлучили їх надовго, а коли вони побачилися, то зраділи один одному, і часто їх бачили разом. Дубровский був людиною бедным, але незалежним. Троекуров поважав його й з думкою його вважався. Він навіть пропонував поженити дітей –
Володимира й Машу, за умови, якщо в “Володьці буде шлях”. Однак і тут виявилася незалежність характеру Андрія Гавриловича. Він говорив, що бедному дворянинові краще взяти в дружин рівну йому по положенню дівчину, щоб його в будинку не докоряли. Однак згоді між Дубровским і Троекуровым прийшов кінець. На початку осіни, коли Кирила Петрович зібрався на полювання, воно запросив своїх гостей на псарний двір. Усе захоплювалися хортицями й гончими, один Дубровский супився. Він уважав, що собакам друга живеться краще, ніж його кріпаком, на що один із псарів Кирилы Петровича образився й сказав, що в пана їм живеться
добре, а іншому дворянинові не зле було б проміняти садибу на тутешню будку – і світліше й тепліше було б… Троекуров залишився задоволений відповіддю свого холопа, що вивело Дубровского із себе. Так був покладений початок ворожнечі, що закінчилася тим, що Кирила Петрович позбавив свого старого товариша маєтку. Всі ці переживання для Дубровского-Старшого закінчилися смертю.
Сварка двох приятелів відбилася й на їхніх дітях. Втратився всього син Дубровского Володимир. Він поневоле став ватажком розбійників. Махаю проти її волі віддали заміж за старого князя. Зрозуміло, як зложилася подальша доля дівчини. А про сина Дубровского говорили, що він зник за границю
(2 votes, average: 4.00 out of 5)