Дружба теперішня й удавана по оповіданню В. Винниченко “Федька-оборванец”
Ми дуже часто чуємо, як люди називають один одного “друг” або “подруга”. Але чи справедлива така характеристика? На мою думку, до цих визначень варто підходити обережно. Тому що, як відомо, теперішній “друг” або “подруга” найчастіше буває лише один або одна. Щаслива людина, що може сказати, що в нього є багато друзів. Тоді коштує питання: як же назвати інших? Товариш, приятель, знайомий, однодумець? Безумовно, треба знайти теперішнього друга, а всі інші нехай стануть щирими приятелями
Дружбу оспівують поети, художники пишуть
У хлопців характери – повна протилежність один одному. Автор відзначає рішучість, навіть відчайдушність Федьки, його кмітливість у боротьбі зі стихією, вправність і завзятість. Толю зовсім інший, це – слабка, легкодуха, лицемірна панська дитина. Він постійно заздрив Федьке, але виявився неспроможним перед страшною стихією. Трагедія на ріці розставила все на свої місця! Розбійник Федька один звільняє із крижаної води переляканого Толю. А що ж Толя? Він, навпаки, навіть не намагається витягтися із крижаної води свого рятувальника. Страшний фінал! Єдиний раз у своєму житті Федька сказав неправду, удруге врятувавши боягуза Толю, за що поплатився власним життям. Саме таким закінченням свого оповідання В. Винниченко дає можливість сформувати подання про добро й зло, про порядність, чесність, про те, яким повинен бути теперішній людина