Драма української патріотичної молоді під час Другої світової війни (за романом І. Багряного “Огненне коло”) Е. МАЛАНЮК, І. БАГРЯНИЙ
ЕМІГРАЦІЙНА ЛІТЕРАТУРА
Е. МАЛАНЮК, І. БАГРЯНИЙ
Драма української патріотичної молоді під час Другої світової війни (за романом І. Багряного “Огненне коло”)
Уперше роман “Огненне коло” з’явився 1953 року у Німеччині у видавництві “Україна”. Задуманий він був як перша частина великого роману. “Огненне коло” має підзаголовок: “Повість про трагедію під Бродами”.
В основу твору покладено реальні історичні події: у 1944 році на Львівщині біля міста Броди в бою з Червоною Армією загинуло близько чотирьох тисяч
І. Багряний розповідає про це так.
Картини війни автор здебільшого змальовує через переживання, емоції, почування, уявлення Петра – головного героя твору, командира, сильної особистості, яка намагається витримати усі труднощі війни і не зламатися морально. До “Галичини” юнака привела жага подвигу, бажання вибороти незалежність України. Та поступово ейфорія витісняється іншими почуттями. Юнак усвідомлює, що літери “СС” негативно сприймаються населенням, адже асоціюються з каральними діями німців проти мешканців захоплених територій. Та й для Петра військова уніформа цього підрозділу не просто огидна, а насамперед страшна, і юнак погоджується її одягти тільки задля вищої мети, сподіваючись, що коли два хижаки – червоний (Радянський Союз) і коричневий (фашистська Німеччина) – втратять силу в останньому двобої, українська дивізія зможе здобути перемогу й посприяти побудові своєї держави. Такі самі думки були й в інших молодих борців за щастя рідного народу. Ось чому під час передислокації на фронт хлопці співають стрілецьких пісень, рядки з яких автор використав і в епіграфі твору (“Хлопці ж бо то хлопці, як соколи!..”), підтверджуючи спадкоємність поколінь, і лише згодом помічають, що їх запланували використати винятково як гарматне м’ясо.
Наступні епізоди твору – це розповідь про крах “вищої мети” Петра. Ось автор показує безпорадність українських хлопців у мундирах ворога в епізоді, коли німці відбирають коней у співвітчизників, українських селян, яких вони захистити не можуть, тому що самі потребують захисту; ось Петра пронизує страшний здогад, що “Галичину” з недовченими кадрами було кинуто на безглузду загибель не випадково, а “спеціально, щоби винищити, щоби їхні мрії утопити у їхній власній крові”, “ніби ті мрії було розгадано та й не допущено до їх здійснення”: “організовувати дивізію було кому, але відстояти її від глуму та від запланованої, злочинної віддачі на масакру не виявилося сміливця”. В “Огненному колі” дуже добре зображено, як оточенців з дивізії “Галичина” бомблять не тільки радянські літаки, а й німецькі.
У Петра є друг, Ромця Пелех із Дрогобича, “непереможний оптиміст” і романтик. Синьоокий Ромця у творі є носієм ідеї національного визволення України. Він, як і Петро, мріє про ті часи, коли обидва вороги впадуть знесилені, а “вийдуть вони – юні, свіжі, сталево зорганізовані й здисципліновані, і розгорнуться на всю силу…”. Хлопець назавжди залишається носієм цих мрій. І коли він знову випадково у військовій круговерті зустрічається зі зневіреним Петром, той хапається за нього, як за соломинку. Тим самим автор нагадує читачеві про національну ідею. Роман символізує високу мету визволення.
Роман і Петро – представники молодого покоління, яке, наслідуючи традиції українського народу, його мрії та сподівання, прагнуть відродити державність країни, але обирають для цього через свою молодість хибний шлях. Занадто пізно приходить усвідомлення того, що хибний ідеал гірший від відсутності ідеалу, а підсолоджена брехня – від гіркої правди.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)