Я зараз знаходжуся в тому віці, коли мені ще важко назвати себе дорослим, але я вже і не дитина. Мене ще не торкнулися дорослі проблеми, хоча я часто замислююся, ким буду, як складеться моє життя, але і у футбол, і в баскетбол я із задоволенням пограю, забуваючи, що зростом майже наздогнав батька. Іноді мені страшенно не хочеться дорослішати. Я розумію, що поки батьки піклуються про мене, я – вільний. Моя претензія на самостійність все ж таки більше дитяча. Мені жахливо шкода бачити утомлену маму і отця, що постійно затримується на роботі. І я думаю:
невже для цього я росту, для втоми, вічної гонки за кимось і чимось. І у мене колись буде сім’я, і я так само, як і мої батьки, з легкою приреченістю виконуватиму свій обов’язок перед близькими. Я розумію, що це неминуче, я – створення природи зі своєю біологічною програмою. Моє завдання – рости і вчитися. Потім навчати і вирощувати своїх дітей. Я поки не знаю, ким я буду! Принаймні мама іноді називає мене телепнем і шибеником. А чому? Тому що я люблю малювати, і весь час витрачаю на це заняття? Може, я стану мультиплікатором і будуть у мене мультфільми не гірше, ніж у Гарі Бардіна або Уолта Діснея! А якщо
я стану двірником, то що поганого в цій професії? Коли вулиці брудні, чомусь всі згадують про двірників, а коли виблискують чистотою – це професія непомітно опускається в розряд невдалих. Чому? Адже робота їх дуже цінна і потрібна. Дорослі, як мені здасться, багато придумали собі проблем, яких би можна було уникнути. Вони залежні від чужої думки, заздрості, стороннього втручання в їх проблеми їм потрібно бути трохи вільніше і незалежніше. Може, я і не маю рації, підросту, занурюся в світ соціальних умовностей і стану “сірою мишкою”. Але я прагнутиму відстоювати свою точку зору завжди, відступати можуть слабкі і бездарні. Хоча про бездарність теж можна посперечатися! Дивлюся на своїх однокласників і думаю, ну звідки у двієчника Іллі Теплова така тяга до фотографії? Він скрізь ходить з фотоапаратом і кадрі вибирає цікаві та дуже вдалі. А Мишко Рясний! “Тоне” в англійській мові, а електропроводку знає, як свої п’ять пальців! Наталка Ягідна – стриже всіх охочих і робить такі зачіски, що позаздрять голлівудські зірки. У нас немає в класі тієї “сірості”, яка з’являється в житті. Всі цікаві і здатні. Я не можу заглянути в майбутнє і сказати, що там буде: радість, печаль, туга, турботи? Але упевнений, що батьки і мої, і друзів теж про щось мріяли, щось зробили в житті, адже є ми, які їх любимо. У мене є величезне бажання затриматися в своєму віці, накопичити більше позитивних емоцій, щоб до кінця мого життя їх вистачило не тільки на мене.
