Доріан Грей – приречений чи винний?
Сутність, психологопедагогічні передумови, специфічні риси використання методичного прийому, який умовно названо нами “психологічною реконструкцією” характерів образівперсонажів епічних творів, докладно розглянуті авторами у статті, присвяченій осмисленню надзвичайно складного образу лихваря Гобсека, головного героя повісті Оноре де Бальзака. Оскільки, як засвідчує досвід, застосування цього прийому під час вивчення школярами епічних творів різних жанрів є ефективним засобом підвищення пізнавальної активності учнів, доцільно
Більше того, використання цього прийому є ефективним у процесі засвоєння епічних творів різних жанрів під час вивчення шкільного курсу української літератури. Так відбувається тому, що зазначений прийом всебічно враховує естетичну природу літератури як мистецтва слова, спирається на специфічні для цього виду мистецтва засоби створення окремих художніх образів і образної системи епічних творів світової художньої літератури.
Одним із найбільш
Водночас не можна не визнати, що образ головного героя роману Вайльда із психологічної точки зору змальовано майже бездоганно: Доріан Грей постає у романі як жива людина, поведінка й вчинки якої всебічно детерміновані її характером у найширшому розумінні цього психологічного поняття. Трагізм долі головного героя роману – якщо розглядати психологічні передумови формування його характеру – зумовлений сукупністю багатьох об’єктивних і суб’єктивних чинників. Кожен з них додає психологічної переконливості Доріанові як живій людині, як художньому образу, як втіленню моральноестетичної позиції письменника тощо.
Спробуємо визначити основні психологічні закономірності, що визначають характер Доріана Грея. Зважаючи на своєрідність постаті головного героя роману Вайльда, треба визнати, що визначальним чинником, який зумовлює поведінку Доріана Грея протягом дії твору, є його ставлення до самого себе. Це твердження на перший погляд може сприйматися як певний парадокс, оскільки у романі Доріан Грей постійно (свідомо або мимоволі) спричиняє нещастя й страждання іншим людям, руйнує їхні долі, навіть власноруч убиває декого з них. Врештірешт, він стає джерелом страждань майже для усіх людей, з якими його зводить доля, своєрідним уособленням жахів у житті багатьох безвинних героїв. Це дійсно так. Але так відбувається лише тому, що головним сенсом життя Доріана Грея було обожнювання власної зовнішньої краси, для збереження якої він руйнував своє життя, життя інших людей і, як виявилося наприкінці твору, ту ж саму Красу.
Отже, ставлення Доріана Грея до себе – це добре відомий у психологічній науці типовий “нарцистичний тип поведінки”, або “нарцисизм”. Під час “психологічної реконструкції” характеру героя розглянемо психологічну сутність цього явища й прояви “нарцисизму” у поведінці Доріана Грея.
Залежність від постійного зовнішнього визнання цієї винятковості.
Однією з найбільш поширених у житті людства прояв вторинного “нарцисизму” є батьківське кохання до дітей (яке переважна більшість людей помилково вважає найвищим ступенем альтруїзму). Йдеться про ситуацію, коли дитина стає для “нарцисівбатьків” засобом власного самозвеличення, своєрідним доказом власної винятковості. Перебільшення батьками достоїнств дитини і водночас ігнорування її “звичайності” та недоліків, які (на їхню думку) “принижують” їх самих, бажання усунути з її шляху всі перетини, – все це може спричинити важкі наслідки у подальшому житті людини.
Звичайно, що аналіз витоків і прояв “нарцисизму” Фрейд здійснював виключно у межах власної теорії психоаналізу. Такий підхід у багатьох випадках не міг обгрунтовано пояснити різноманіття проявів “нарцисизму”, не давав можливості всебічно осмислити його як психологічне й соціальне явище.
Психолог і філософ Е. Фромм спирався на ідеї й досягнення Фрейда, але осмислював психологічну природу “нарцисизму” всебічно, застосовуючи більш різноманітні і тому більш переконливі наукові аргументи. За основу осмислення сутності “нарцисизму”, його впливу на особистість і життя людини Е. Фромм бере не виключно статеві інстинкти (як це було у концепції Фрейда), він розглядає це явище з точки зору “психічної енергії”.
У “нарцисизмі” Е. Фромм виділяв дві форми: доброякісну і злоякісну. Перша характеризується тим, що об’єктом “нарцисизму” є результат власних зусиль особистості, друга – предметом “нарцисизму” стають власне тіло, зовнішність і т. п. Таке розуміння “нарцисизму” дає можливість адекватно оцінити як власне особистість, так і її особистісносоціальну діяльність.
Саме тому концепція Е. Фромма є більш соціально адаптованою, відповідно, під час “психологічної реконструкції” характеру Доріана Грея ми спираємось на визначені дослідником характеристики “нарцисизму” як психологічносоціального явища.
Отже, психологічні особливості характеру Доріана Грея зумовлюють саме таку типову поведінку людини, яку ми спостерігаємо у романі. Розглянемо, чи є поведінка героя психологічно вірогідною. І принциповим моментом цього розгляду є з’ясування головного питання: “Чи можна вважати жахливе перетворення Доріана Грея, яке читачі спостерігають протягом роману, нещасним випадком, або ця людина була приреченою прожити саме таке життя”? Для цього потрібно перш за все простежити за формуванням характеру Доріана Грея, визначити чинники, що стали визначальними під час формування цієї особистості.
Вважаємо, що розкриття характеру Доріана Грея доцільно провести шляхом своєрідного “обрамлення”: розглянути зовнішність героя на початку роману й наприкінці. Змістова гра “людина – портрет”, яку застосовує письменник, дає можливість простежити за тим, як негідне життя спотворює людину, її душу. “Дзеркалом”, яке докладно, на рівні найменших змін, відображує моральне саморуйнування головного героя, стає саме портрет, витвір мистецтва, що має назавжди зберегти гармонію зовнішньої й внутрішньої краси Доріана Грея. Проте портрет “взяв на себе” тягар того суцільного зла, на яке перетворилося згодом життя красеня-юнака, зовнішність якого начебто була непідвладна часу. Саме жахливі зміни портрета відображали етапи морального самознищення, спостереження за яким стало сенсом життя Доріана Грея.