Доля українського селянства за романом У. Самчука “Волинь”
Творча спадщина Уласа Самчука досить велика, але роман “Волинь” посідає в ній особливе місце. Цим твором письменник увійшов в українську літературу XX століття і став відомим у світі. Над ним він працював протягом 1931-1937 років. В Україні саме був розгул найжорстокіших репресій. 1 багатьом письменникам довелося замовкнути – добровільно чи примусово. Але Самчук не мовчав. Власне, особисте життя, життя своїх односельців, рідних, друзів як невеликі, але невід’ємні частки долі своєї української нації, стають найправдивівшим джерелом’
У центрі роману – широка панорама селянського життя, побуту, тяжкої праці на землі – показана через долю великої родини Довбенків: Матвія і Насті, синів Василя, Володька, Хведора, дочок Катерини та Василини. у романі описано короткий проміжок часу, але
Такою ж сильною особистістю у романі є батько Володька, Матвій – людина, яка міцно стоїть на землі. “Земля основа всього. Але кожний господар хай тямить: коли ми біля плуга, там на горі сидять вужі – нема нам щастя. Ми му” симо виповнити собою все! Ми, чесні люди, що родились тут, і тут наше місце!” Це позиція свідомого українця, справжнього господаря на своїй землі. Що ж у романі є найцікавішим і найвагомішим, що робить цей твір непси вторним? Це люди, з якимись особливими, неповторними рисами характеру, яких годі було й шукати в творах радянських письменників. А вони справді були в житті, існував і такий тип українця, котрий міцно стоїть на своїй землі, тримається своїх коренів, знає, чого він хоче від долі: сіяти хліб, ростити дітей і да” вати їм майбутнє. Отже, роман “Волинь”, за висловлюванням Я. Розумного, це широка панорама своєї епохи… вниклива студія світу людини, яку ця еітхи зростила й чого вона від цієї людини очікувала”.