Доля людини у Другій світовій війні – ПЛАН – О. ТВАРДОВСЬКИЙ, Г. БЕЛЛЬ, М. ШОЛОХОВ
ЛІТЕРАТУРА ПРОТИ ВІЙНИ
О. ТВАРДОВСЬКИЙ, Г. БЕЛЛЬ, М. ШОЛОХОВ
Доля людини у Другій світовій війні
Друга світова війна залишила чорний слід у долі людей усього світу. Тому не дивно, що до цієї теми зверталися митці різних країн. Навіть через багато років після закінчення війни у творах різних видів мистецтва порушується ця тема. Вона пов’язана з темою пам’яті, тому що людство не має права забути ті жахи, усіх тих, хто ціною власного життя подарував нам мир. Окремі письменники переосмислюють події того часу, засуджують тих, хто розв’язав
Одним із них є німецький письменник Генріх Белль. У своєму оповіданні “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…” він змальовує воєнні будні. Головний герой цього твору – поранений молодий солдат. У тексті відсутні ім’я героя, його портрет, читач нічого не дізнається про риси його характеру. Автор не випадково використовує цей прийом. Він створює узагальнений портрет молодих німецьких хлопців, яких змусили йти на війну. У цьому полягає трагедія цілого тодішнього покоління. Письменник засуджує війну, яка обриває життя мільйонів людей.
Російський поет-фронтовик Олександр Твардовський
Андрій Соколов, герой оповідання Михайла Шолохова “Доля людини”, муж ній і сміливий солдат, який виніс тягар полону і не зламався морально, виявився сильнішим за своїх ворогів. Війна забрала в нього найдорожче: дружину, дітей, дім. Але його зболене серце не зачерствіло. У ньому знайшлося місце і для маленького сироти, якого Соколов вирішив виростити. У мирний час солдат здійснив ще один подвиг – людяності й доброти.
У творчому доробкові білоруського письменника Бориса Васильєва багато творів, присвячених темі війни: “А зорі тут тихі…”, “У списках не значився”, “Завтра була війна” та чимало інших. Сам фронтовик, він побачив на своєму віку безліч страшних, героїчних, безглуздих, але завжди неочікуваних смертей товаришів, однокласників, земляків. Війна настільки глибоко увійшла в душі людей його покоління, що знадобилося багато часу, щоб відійти від неї, багато чого переосмислити і знову повернутися до цієї теми, але вже в літературі.
Героїні повісті “А зорі тут тихі…” – молоді дівчата, юність яких перекреслила війна. Рита Овсяніна, Галя Четвертак, Ліза Бричкіна, ЖеняКомелькова, Сонм Гурвіч разом із старшиною Васковим ідуть на бойове завдання. Вони гинуть, захищаючи рідну землю. І лише тихі зорі охороняють їхній спокій. А ще залишилася пам’ять про них у серцях живих.
Незважаючи на те що люди ось уже майже 70 років живуть без війни, пам’ять про ті жахливі часи не вмирає. Того не можна забути. У нас просто немає на це права. Недарма давні мудреці говорили: “Якщо минуле забувають, воно повертається”. Не можна допустити, щоб війна повторилася. Адже мільйони людей заплатили своїм життям за мирне небо, яскраве сонце, тишу й спокій. Вклонімося низько усім тим, хто поліг у бою заради життя на землі!