Додаткове читання. М. Гоголь. “Мертві душі”
Урок зарубіжної літератури 9 клас
УРОК № 67
Тема. Додаткове читання. М. Гоголь. “Мертві душі”
Мета: продовжити знайомство з творчістю М. Гоголя, познайомити учнів зі специфікою жанру “Мертвих душ” і повторити особливості жанру роману і поеми; учити складати розповідь про героя твору та логічно і чітко її викладати; формувати уміння працювати з художнім твором, добирати ключові фрази; розвивати аналітичне мислення, уміння робити самостійні висновки; відпрацьовувати навички сприйняття художньої системи автора.
Обладнання:
Тип уроку: комбінований.
У письменника тільки і є один учитель: самі читачі…
М. Гоголь
У світі мистецтва немає смерті, і мертві також утручаються в справи наші і діють разом з нами, як живі.
М. Гоголь
ХІД УРОКУ
– Мотивація навчальної діяльності
Учитель. У своїй “Авторській сповіді” Гоголь зазначає, що думку написати “Мертві душі” подав йому Пушкін: “Пушкін вважав, що сюжет “Мертвих душ” підходить мені тому, що дає повну свободу проїхатись разом із героєм по всій Росії та зобразити
– Актуалізація знань
1. Розгадування кросворду, підготовленого учителем
Назва села – родового маєтку батьків М. Гоголя. (Василівна)
Збірка М. Гоголя, надрукована 1835 року. (“Миргород”)
Збірка, надрукована того ж року, що й збірка ” Миргород “. (“Арабески”)
Назва комедії, яка сподобалась царю, але викликала неоднозначну реакцію в суспільстві. (“Ревізор”)
Прізвище головного героя відомого роману Гоголя. (Чичиков)
Назва повісті Гоголя, тема якої – образ “маленької людини”. (“Шинель”)
Місто, у якому Гоголь навчався в гімназії (пізніше – ліцеї). (Ніжин)
Назва села, де знаходився маєток, яким управляв батько Гоголя, культурний осередок. (Кібінці)
Відомий роман – поема Гоголя. (“… душі”)
Ключове слово: місце народження Гоголя. (Сорочинці)
III. Робота над темою уроку
3. Запис у зошити
Специфіка жанру роману “Мертві душі”
7 жовтня 1835 року в листі до Пушкіна Гоголь повідомляє, що почав писати “Мертві душі”. Раніше йшлося про невелику повість. Тепер Гоголь пише, що “сюжет розтягнувся на довжелезний роман” і він зупинився на третьому розділі. Однак твір був не дуже схожий на роман, адже взірцем роману Гоголь, як і більшість його співвітчизників, уважав “Євгенія Онєгіна”. Гоголь дав своєму твору, який належить до жанру роману, підназву “поема”, подібно до Данте, який у своїй великій поемі “Божественна комедія” не лише розкрив глибину людського гріха, але й показав шлях до спасіння душі.
Учні надають визначення до слів “роман”, “поема”, пояснюють характерні особливості цих жанрів.
Завдання для учнів
– Визначте спільні риси в жанрах роман і поема.
– Які жанрові особливості роману й поеми використав М. Гоголь.
Висновок: М. Гоголь створив принципово нову жанрову модель і нову модифікацію героя – шахрая, героя – авантюриста.
3. Продовження записів у зошити
“Мертві душі” – панорама зображення життя суспільства Відповідно до задуму, основний композиційний прийом, яким користується Гоголь,- антитеза. Це протиставлення – стилістична фігура; особливо підкреслене протиставлення протилежних життєвих явищ, понять, думок, характерів. Своєму високому естетичному ідеалу Гоголь протиставляє низьку сутність дійсності. Антитеза як композиційний прийом автор використовує на всіх рівнях:
– ідейному: високий авторський ідеал і низька дійсність;
– композиційному: приїзд – від’їзд героя;
– образному: марнотратство – скупість героїв, піднесення – падіння Чичикова.
Аналіз заголовка поеми “Мертві душі”
Традиційно вважається, що вислів “мертві душі” існує з часів кріпацтва, але дослідження спростовують цю думку. Історик, викладач Петербурзького університету, писав Гоголю: “Мертвих душ у російській мові немає. Є душі ревізькі, приписані, прибулі, відбулі…” Цей вислів не вживався ані в державних актах, ані в указах, ані в інших офіційних документах, ані в художній, ані в науковій, ані в довідниковій літературі. Отже, лише з появою поеми Гоголя цей вираз набув статусу афоризму зі значеннями: 1. Люди, які фіктивно числяться де-небудь. 2. Люди, “мертві духом”.
Дух – це психічні здібності, свідомість, мислення, що спонукає до дії і діяльності; начало, що визначає поведінку.
Заголовок роману, використаний Гоголем,- це висновок, якого він дійшов у результаті художнього аналізу життєвої дійсності. Чому ж тоді населення Росії першої половини XIX ст. видається письменникові мертвими душами?
3. Пообразний аналіз поеми
(Робота ведеться в 6-ти групах.)
Групи працюють над характеристикою певного персонажа за приблизним планом (на робочому столі в кожної з груп).
План
II. Персонажем якого твору є герой?
III. Соціальний статус героя. Опис зовнішності. .
IV. Відомості із біографії героя або про його спосіб життя.
V. Взаємини з іншими героями (характеристика його іншими героями).
VI. В яких вчинках найбільш яскраво виявив себе його характер? (Якщо автор не описує характер “прямо”, визначте його само-стійно.)
VII. Як автор ставиться до свого героя? (Проаналізуйте лексику, зовнішність, вчинки, ситуації, в яких опиняється герой.)
VIII. Ваше ставлення до героя і ставлення до нього автора. Примітка. На підготовку до відповіді дається близько 15 хв., після чого групи представляють свого героя.
Представлення героя може відбуватись двома способами:
А) учні презентують результати своєї роботи згідно з планом;
Б) рольова гра – представлення робить один представник групи від першої особи (від імені свого героя), ураховуючи його точку зору та погляди на речі.
Група 1. Образ Чичикова
Чичиков зовні акуратний, любить чистоту, одягнутий у хороший модний костюм, завжди старанно поголений, напарфумлений; завжди на ньому чиста білизна та модне вбрання “коричневих та червонуватих відтінків з іскрою” або “кольору наваринського диму з вогнем”. Але зовнішня охайність, чистота Чичикова, разюче контрастує із внутрішнім брудом та непорядністю героя. Образом Чичикова автор підкреслив типові риси хижака, негідника та накопичувача. В одинадцятій главі автор детально розповідає про життєвий шлях героя від народження до моменту, коли він зайнявся придбанням мертвих душ. Як формувався характер Чичикова? Які життєві інтереси, сформовані під впливом зовнішнього оточення, керували його поведінкою?
Ще в дитинстві батько учив його: “…найбільше догоджай учителям та начальникам… спілкуйся з тими, хто багатший, щоб у деяких випадках були тобі корисними, а більше усього бережи копійку, ця річ найкорисніша у світі… Усе зробиш і проб’єш на світі копійкою” . Ці поради батька лягли в основу взаємин Чичикова з людьми ще зі шкільних років. Ще в училищі він домігся доброго ставлення учителів, успішно накопичував гроші. Служба в різних закладах розвинула його природні дані – практичний розум, винахідливість, лицемірність, терпіння, уміння “зрозуміти дух начальника”, відшукати слабке місце в душі людини та уміння впливати на неї з кори-сливих міркувань. Усі свої уміння Чичиков спрямував на досягнення бажаного збагачення. Він умів причарувати і губернське місто, і садиби. Чичиков уміє знайти підхід до будь-кого, чітко розрахувавши кожен свій крок та пристосувавшись до характеру поміщика. Читач помічає різницю в манері його спілкування з кожним з поміщиків.
Гоголь сатирично викриває свого героя “негідника”, представника тих хижаків, яких немало з’явилось в 30-ті роки XIX ст., коли буржуазно-капіталістичні сили уже почали розвиватися в рамках феодально-кріпацького ладу.
Група 2. Образ Манілова
Образом Мацілова відкривається галерея поміщиків. Він дещо нагадує Чичикова своєю “солодкою” охайністю та вишуканістю одягу і рухів. Його життя порожнє та нікчемне. Навіть імена своїм синам Манілов дає виняткові – Фемістоклюс та Алкід. Своє життя поміщик проводить у повній бездіяльності. Він відійшов від будь-якої праці, навіть нічого не читає. Своє безділля Манілов прикрашає безгрунтовними мріями та “прожектами”, які не мають сенсу. Замість справжнього почуття в Манілова – “приємна посмішка”, солодка люб’язність; замість думки – безглузді судження; замість діяльності – порожні мрії.
Що стосується головної мети візиту Чичикова, Маніло” навіть, не знає, скільки в нього померло селян, і виявляє до цього цілковиту байдужість.
Група 3. Образ Коробочки
Настасія Петрівна Коробочка перед нами постає пародією на людину, втіленням такої ж духовної порожнечі, як і Манілов. Дрібна поміщиця (володіє 80-ма душами), вона домовита хазяйка, але її світогляд вкрай обмежений. Автор підкреслює її тупість, неосвіченість, забобонність, потяг до наживи. Не завжди можна довіряти першим враженням. Чичикова вводить в оману зовнішня простота Коробочки, наївне патріархальне мовлення, які свідчать про те, що вона завжди мешкала в селі, серед селян, ніякої освіти не здобула, а в місті буває з єдиною метою: дізнатись про ціни на деякі товари. Чичиков називає Коробочку “дубиноголовою”, але ця поміщиця не дурніша за нього; як і він, вона ні за що не прогавить свій зиск. Вона добре знає, що робиться в її господарстві, за яку ціну і які продукти продаються, скільки в неї кріпаків, кого як звуть і скільки коли померло.
Група 4. Образ Ноздрьова
Тип “живого мерця” являє собою Ноздрьов. Це повна протилежність і Манілову, і Коробочці. У нього “нестримна жвавість та войовничість характеру”. Він гуляка, пройдисвіт та брехун. Навіть не розуміючи суті афери Чичикова, він розпізнає в ньому пройдисвіта. Своє господарство Ноздрьов украй занедбав, відмінно утримується лише псарня, бо він полюбляє полювання.
Група 5. Образ Собакевича
Собакевич – нова сходинка морального падіння людини. Він прихильник старих кріпосницьких форм ведення господарства, вороже ставиться до міста та просвітництва, палко прагне наживи. Жага до збагачення штовхає його на нечесні вчинки. Цей поміщик уміє господарювати. Багатство надає йому впевненості у собі, робить незалежним у судженнях. Він добре знає, як розбагатіли інші поміщики і вищі чиновники в губернії і глибоко їх зневажає. Собакевич, окрім панщини, застосовує ще й грошово-оброчну систему. Кріпаки його помирають через нелюдські умови існування, бо він з ними поводиться жорстоко, незважаючи на їхні таланти і здібності. А селяни у нього справді талановиті: умілий каретник Михеєв, тесля Степан Пробка, цегельник Милушкін, швець Максим Телятников та інші.
Прохання Чичикова продати “мертві душі” не дивує Собакевича, оскільки той переконаний, що гроші можна робити на всьому. Автор підкреслює широке узагальнююче значення цього образу.
Група 6. Образ Плюшкіна
“Проріха на людстві”, Плюшкін – повна протилежність Собакевичу. Він настільки втрати в людську подобу, що Чичиков спочатку вважає його ключницею. Безперечно, він має статки, і чималі: понад тисячу душ кріпосних, повні комори усякого добра. Однак його надзвичайна скнарість перетворює багатство, зароблене для нього важкою працею кріпаків, на пил і гниль. Чи є щось дороге для нього в житті? Плюшкін забув, заради чого живе на світі. Його кріпаки страждають від скнарості господаря і “мруть, як мухи”. За словами Собакевича, він усіх людей переморив голодом. Усе людяне померло в ньому; це в повному розумінні “мертва душа”. У цього поміщика нема людських якостей, навіть батьківських. Речі для нього дорожчі, ніж люди, яких він вважає злодіями та шахраями. В образі Плюшкіна з особливою силою та сатиричною загостреністю втілено ганебне прагнення до накопичування за будь-яку ціну, породжене суспільством.
Не випадково Гоголь образом Плюшкіна завершує галерею поміщиків. Автор показує, що може статися з кожним із них. Гоголя ображає наруга над людиною як подобою Божою. Він говорить: “І до такого нікчемства, дріб’язковості, гидоти могла дійти людина? Могла так змінитися! І схоже це на правду? Все схоже на правду, все може статися з людиною…”
4. Узагальнення
Учитель. Уся галерея образів першого тому “Мертвих душ” переконливо розкриває внутрішню убогість поміщиків. Кожен із них має індивідуальні риси. Однак усі вони – поміщики, тому в них є і спільне, породжене ладом: паразитизм, життя за рахунок селян – кріпаків; обмежені тваринні інтереси, відсутність будь-яких високих ідейних поривань душі; ницість, притуплення людських почуттів, грубий егоїзм; відсутність суспільно-корисної діяльності. Усі вони – “мертві душі”. Такими бачив їх Гоголь. “Будьте не мертвими, а живими душами… Забирайте ж з собою в дорогу, виходячи з м’яких юнацьких літ у сувору жорстоку мужність, забирайте з собою всі людські почуття, не залишайте їх на шляху, не піднімете потім!” – закликав письменник.
IV. Рефлексія
– Проблемне запитання
Гоголь якось сказав: “Засміятися добрим світлим сміхом може тільки лише глибоко добра душа”. Як ви вважаєте, чи сміх у Гоголя був не дуже добрим і світлим, чи його душа не могла бути достатньо доброю?
– Кросворд “навпаки”
1. Прізвище поміщика – символ безгосподарності. (Манілов)
2. Назва міста, у яке Гоголь переїхав 1829 року і з яким пов’язано його життя. (Петербург)
3. Місто на Полтавщині, з яким пов’язані найкращі спогади Гоголя. (Миргород)
4. Назва однієї з петербурзьких повістей Гоголя. (“Портрет”)
5. Відома комедія Гоголя. (“Ревізор”)
6. Місто, в якому у віці 12 років почав навчатися Гоголь. (Ніжин)
7. Населений пункт, де відбувалися події, описані у “Вечорах на хуторі…” (Диканька)
8. Повість “Майська ніч, або…” (Утоплена).
9. Повість Гоголя, у якій ведеться розповідь про Акакія Акакієвича Башмачкіна. (“Шинель”)
10. Родовий маєток батьків Гоголя. (Василівка)
Ключове слово: назва відомого роману Гоголя. (“Мертві душі”)
3. Методика “Прес”
Тема висловлювання: “Персонаж поеми Гоголя “Мертві душі”, який мене найбільше вразив”.
Учні формулюють висловлювання за схемою:
“Я хочу сказати про… тому, що… , наприклад, … . Отже (тому), я вважаю… “.
V. Домашнє завдання
Повторити матеріал за темою “Від романтизму до реалізму. Російська література початку XIX ст.”, підготуватись до тематичної атестації № 6.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)