Добро – вища сила (По оповіданню М. А. Шолохова “Доля людини”)
Доля Андрія Соколова, Невигадане горе. Доброта, сила, витривалість російської людини. Щирий героїзм Андрія. Оповідання Михайла Олександровича Шолохова “Доля людини” нікого не може залишити байдужим. У добутку освітлені реальні події Автор особисто розмовляв з Андрієм Соколовим, тому як не можна краще розуміє його. Під час Великої Вітчизняної війни радянським людям довелося перенести безліч найжорстокіших випробувань.
Андрій Соколов, головний герой оповідання, – проста радянська людина, що втратив всіх своїх близьких. Коли Андрій
Тепер він усього себе віддає роботі. Вона стає порятунком і єдиним сенсом життя. Однак людина не робот, і довго так тривати не може.
Незважаючи на тяжкі випробування, які довелось пережити Андрію, він не втрачає в собі людяності И в цьому його велич як людини. Андрій віддає свою любов бездомному хлопчикові-сироті, що, як і він,
Ці слова вселяють нам гіркота й побоювання за долю тих двох, що стали рідними – Ванюшу й Андрія Соколова. Можна тільки сподіватися, що Андрію вистачить сил виростити свого прийомного сина. Про добро багато сказане й написано.
Однак щире добро – це не слова, а вчинки. Ми розуміємо, наскільки добрий головний герой оповідання. І це при тім, що на війні йому доводилося демонструвати твердість, часом навіть жорстокість Досить згадати епізод у церкві, коли Соколов власноручно вбив зрадника. На війні свої закони, і тому навіть сама добра людина змушена бути жорстоким.
Однак війна рано або пізно закінчується, і на перше місце встають щирі людські цінності. Той факт, що дружина, син і дочки Андрія загинули, свідчить про те, що він як би втратив право на щасливе майбутнє Адже саме в дітях люди бачать сенс свого життя, надію на те, що майбутнє має сенс. Загибель дітей – це найстрашніше випробування, що тільки може випасти людині. І Андрію Соколову довелося все це пережити. Автор знаходить точні слова й вираження для того, щоб передати стан Соколова.
У фіналі оповідання письменник говорить про своє відношення до Андрія: “Чужий, але близьким людина, що стала мені,”… Автор краще інших розуміє свого співрозмовника, адже він так само, як і Андрій, пройшов по фронтових дорогах, а виходить, багато чого пережив. Він щиро захоплюється Соколовим, виявляє щиру симпатію й повагу по відношенні кнему.
Письменник може тільки сподіватися на те, що надалі доля подарує й Андрію, і його прийомному синові щось гарне. “Два осиротілі чоловіки, дві піщини, занедбані в чужі краї військовим ураганом небаченої сили… Щось чекає їх спереду? І хотілося б думати, що цей росіянин людина, людина непохитної волі, видюжит, і біля батьківського плеча виросте той, котрий, повзрослев, зможе все витерпіти, усе перебороти на своєму шляху, якщо до цьому позоветего Батьківщина”.. В оповіданні має величезне значення проблема морального вибору Росіяни письменники дуже часто ставили своїх героїв в екстремальні ситуації, щоб ті повною мірою виявили свої кращі щиросердечні якості.
Шолохову не довелося нічого придумувати – головному героєві оповідання “Доля людини” довелося виявитися в таких обставинах, які по розжаренню страстей набагато перевершують придумані. Пережити фашистський полон не просто важко, а нелюдськи важко. Але Андрій Соколов не зламався, виніс це випробування Андрій ніколи не нарікає на долю. Він говорить: “На те ти й чоловік, на те ти й солдат, щоб усе витерпіти, усе знести, якщо до цього нестаток покликав”. Звичайно, Андрію нелегко згадувати все, що довелося йому винести.
Від цих спогадів йому тепер нікуди не дітися: “Важко мені, братуха, згадувати, а ще важче розповідати про те, що довелось пережити вплену. Як згадаєш нелюдські борошна, які довелося винести там, у Німеччині, як згадаєш всіх друзів-товаришів, які загинули замучені там, у таборах, – серце вже не в груди, а в ковтку б’ється, і важко стає дихати”… Для сучасних читачів оповідання Шолохова “Доля людини” має величезне значення. Якщо порівнювати долю Андрія Соколова з життям багатьох навколишніх людей, то стає ясно, наскільки велика пропасти. Адже життя головного героя оповідання Шолохова набагато трагичнее, чим мирне життя простих обивателів, які проте не утомлюються скаржитися на достаток турбот і проблем Однак усе пізнається в порівнянні.
І тому Андрій Соколов виглядає теперішнім героєм, незважаючи на те, що сам він себе таким не вважає. Його героїзм не тільки в тім, що він пройшов війну, боровся за свою Батьківщину, але й у тім, що він назвав своїм сином нещасного дитину-сироту. Любов, що Андрій дарує прийомному синові, підносить його на небувалу висоту, змушує нас захоплюватися такою людиною.
Андрію не властиве байдужість, вона гостро сприймає будь-яку несправедливість. Йому боляче тому, що хлопчик став сиротою, нікому не потрібним, ніким не улюбленою істотою. Андрій не може жити спокійно, знаючи, що поруч із ним комусь погано. Ми не знаємо, як зложилася далі доля Андрія Соколова і його сина. І ця недосказанность робить добуток ще більш реальним, адже в житті все бувають саме так: люди розстаються, не знаючи друг про друга нічого.
Автор не зустрічав більше героя свого оповідання, однак історія, описана їм, буде актуальна в усі часи
(1 votes, average: 5.00 out of 5)