ДОБРО Й ЗЛО В РОМАНІ М. БУЛГАКОВА “МАЙСТЕР І МАРГАРИТА”

ДОБРО Й ЗЛО В РОМАНІ М. БУЛГАКОВА ” МАЙСТЕР І МАРГАРИТА ” Поки молоді, сильні, бадьорі, не утомлюйтеся робити добро… Якщо в житті є зміст і ціль, то зміст цей і ціль Зовсім не в нашім щасті, а в чомусь, більше розумному й великому. Робіть добро А. П. Чехов Тема добра й зла хвилювала багатьох чудових письменників за всіх часів. Недарма Ф. М. Достоєвський писав у романі “Злочин і покарання” про те, що ми перестаємо бачити грань між гарним і поганим

Як же ставився до цієї Теми М. Булгаков? Через двадцять п’ять років після його смерті,

десь із середини шістдесятих років почалася бурхлива публікація добутків цього письменника. Протягом усього декількох років одне за іншим у світло виходять такі добутки, як “Записки юного лікаря” (1963 рік), ” Біла гвардія ” (1966 рік), “Майстер і Маргарита” ( 1966-1967 гг.). Романами Булгакова зачитувалися пенсіонери й студенти, учені й робітники, багато хто цитували уривки його добутків напам’ять. Доля Булгакова підтвердила несподіваний афоризм пророкування Воланда про те, що “рукопису не горять”.

Начебто заздалегідь було передвіщено, що Михайло, що народився в Києві в сім’ї преподу-вателя

духовної академії, пройде через такі випробування епохи, через війни й революції, буде голодувати й бідувати, стане драматургом, довідається смак слави й гоніння, а через чіт-верть століття повернеться до нас своїми книгами.”Добро й зло”- поня-тия філософські. Поняття вічні й нероздільні

И, поки живий дух і свідомість людини, вони будуть боротися один з одним. Добро буде “відкриватися”людині, висвітлюючи йому шлях до істини. Таку боротьбу й представляє нам Булгаков у романі “Майстер і Маргарита”. Своєрідність роману полягає в тім, що перед нами представлені два шари часу

Один пов’язаний з життям Москви. 20-х років двадцятого століття, іншої-з життям Ісус Христа. Булгаков створив як би “роман у романі”,і обоє ці ро-мана об’єднані однією ідеєю пошуком істини. Булгаков соз-давав роман як історично й психологічно достовірну книгу про свій час і його людей, тому роман став для нас, росіян, уникальнейшим документом тієї епохи

И в те ж вре-мя, цей роман звернений у Майбутнє. Творча думка Булгакова як би випереджала час. Є навіть підстава припустити, що автор мало розраховував на розуміння й визнання його роману сучасниками. У романі “Майстер і Маргарита” панують щаслива воля творчої фантазії й одночасно строгість композицион-ного задуму. Сатана править бал, а натхненний Майстер, сучасник Булгакова, пише свій безсмертний роман

Там прокуратор Іудеї відправляє на страту Христа, а поруч, метушачись, падлючать, пристосовуються, предательствуют цілком земні громадяни, що населяють Садові й Бронные вулиці 20-30 гг. нашого століття. Сміх і сум, радість і біль перемішані там воєдино, як у житті, але в тім високому ступені концентрації, що доступна лише казці, поемі. “Майстер і Маргарита” і є лірико-філософська поема в прозі про любов і моральний борг, про нелюдськість зла, 06 щирій творчості, що завжди є подоланням нелюдськості, поривом до світла й добра. Перенесемося в далекий Ершалаим, у палац прокуратора Іудеї Понтія Пілата

Перед прокуратором стала людина 27 років, обвинувачуваний у підбурюванні до руйнування ершалаимского храму, у якого руки “зв’язані за спиною, під лівим оком синець”. Кликали його Иешуа. Він не боїться заперечувати прокураторові, у нього своя життєва філософія: “Злих людей ні, є люди нещасливі

Понтій відразу переконався в невинності арештанта, крім того, він зрозумів, що Иешуа має загадкову силу, адже він уміє лікувати. Тому прокуратор задумав урятувати цієї таємничої людини: оголосити його божевільним і вислати на острів у Середземнім морі, туди, де перебуває його резиденція. Однак здійснити цю ідею не вдалося

Іуда з Кариофа за 30 сріблярів зрадив Иешуа, представивши показання, по яких арештанта випливало негайно стратити. Та й сам Иешуа не захотів відрікатися від істини. Він уважав, що “усяка влада насильство над людьми”, що “настане час, коли не буде ні кесарів, ні іншої влади

Людина перейде в царство істини”. Отже, Иешуа страчений. Але чому ж мучається Понтій Пілат?

Иешуа ніс людям добро, у нього був високий рівень свідомості й чиста душа. Він, і тільки він наважився сказати своє слово про добро й істину. Значить душа його була вільна

А могутність Понтія виявилося мнимим. Він боягуз, він раб своєї посади й кар’єри. Він усього лише пішаках руках імператора. І хоча в Понтія Пілата було бажання врятувати Иешуа, однак переступити ланцюга рабства понад його сили. Де ж переможець?

Иешуа страчений, Понтій позбавлений спокою. Але у Вчителя залишився учень, продолжа-ющий справа його, Левий Матвій. Значить істина, світло, добро й правда все-таки перемогли

Події “Майстру й Маргариті” починаються “один раз навесні, у годину небувало жаркого заходу, у Москві, на Патріарших ставках”. У столиці з’являються Сатана і його звитий. Дияволка, один з улюблених авторських мотивів, тут, в “Майстру й Маргариті”, відіграє роль цілком реалисти-ческую й може бути блискучим прикладом гротеско-фантастичного, сатиричного оголення протиріч Живої дійсності

Воланд грозою проноситься над булгаковською Москвою, караючи глумливість і непорядність. Сама ідея помістити в Москву тридцятих років князя тьми Воланда і його свиту, що персоніфікує ті сили, які не піддаються ніяким законам логіки, була глибоко новаторською. Воланд з’явився в Москві, щоб “випробувати” героїв роману, віддати належне Майстрові й Маргариті, що зберегла вірність один Одному й любов, покарати хабарників, лихоимцев, зрадників

Суд над ними вершиться не за законами добра, вони стануть перед судом пекла. По думці Булгакова, у сформованій ситуації зі злом варто боротися силами зла, щоб відновити справедливість. Вершителем правосуддя в романі є Воланд. Він судить жителів міста по доконаним ними вчинкам. І самовпевнений Берліоз, і Варенуха-Донощик, і п’яниця Степу Лиходіїв-Усі одержують по заслугах

Але от у чому загадка: чи зробив Воланд благо? Воланд повертає Майстрові його роман про Понтій Пілаті, що Майстер спалив у приступі страху й малодушності. Міф про Пілата й Иешуа, відтворений у книзі Майстра, переносить читача в початкову еру духовної цивілізації людства, затверджуючи думку про те, що протиборство добра зі злом вічно, воно криється в самих обставинах життя, у душі людини, здатної на піднесені пориви й поневоленої помилковими інтересами сьогоднішнього дня. Фантастичний поворот справи дозволяє письменникові розгорнути перед нами целую галерею персонажів досить непривабливого виду, провівши аналогію із самим життям

Раптова зустріч із нечистою силою вивертає навиворіт видимість всіх цих берлиозов, лагунских, майгелей, Никаноров Ивановичей і інших. Сеанс чорної магії, що Воланд зі своїми помічниками дає в столичному вар’єте, у буквальному й переносному значенні “роздягає” деяких громадян із залу. У Москві є тільки один заклад, де люди залишаються самими собою клініка Стравінського, божевільний будинок. Саме там Бездомний виліковує від нав’язливих догм Берліоза, де він прозріває й стає послідовником і учнем Майстри. Майстер у романі не зміг здобути перемогу. Зробивши його переможцем, Булгаков порушив би закони художньої правди, змінив би своєму почуттю реалізму

Але хіба песимізмом віє від фінальних сторінок книги? Немає! На землі в Майстра залишився учень і безсмертний роман, яким призначено продовжувати боротьбу добра зі злом. На мій погляд, М. Булгаков хотів показати нам, що грань між добром і злом, дійсно, ледве помітна: адже не відразу усвідомлюєш зміст учинків Воланда і його звиті. Та й у житті, роблячи добро, ми можемо й не зауважувати, як наші вчинки породжують зло. “Майстер і Маргарита” складний добуток

Про роман уже сказано багато, а буде сказано ще більше. Існує безліч тлумачень знаменитого роману. ПРО “Майстра й Маргариту” ще багато будуть думати, багато писати. “Рукопису не горять”,вимовляє один з героїв роману. Булгаков намагався спалити свій рукопис, але це не принесло йому полегшення

Роман продовжував жити. Майстер пам’ятав його напам’ять. Рукопис був відновлений. Після смерті письменника вона прийшла до нас і незабаром знайшла читачів у багатьох країнах миру. Нині творчість Михайла Булгакова одержало заслужене визнання, стало невід’ємною частиною нашої культури

Однак далеко не все осмислено й освоєно. Читачам його романів, повістей, п’єс призначено по-своєму зрозуміти його утвори й відкрити нові цінності, що таяться вглубинах.