До творчості Михайла Коцюбинського
М. Коцюбинський працював у різних літературних стилях. Його повість “Дорогою ціною” поєднує елементи романтизму та реалізму, але письменника вважають одним із засновників модернізму в українській літературі. Як і модернізм є не просто стилем чи літературним напрямом, а й цілим світоглядом, який втілювався у безлічі мистецьких відгалужень. Так, М. Коцюбинський створив виразно імпресіоністичний твір “Інтермеццо”, звертався письменник і до експресіонізму, – зокрема, у творі “Цвіт яблуні”. Розкажіть про історичну ситуацію,
Іван Котигорошко є одним з другорядних образів повісті. Але цей образ письменникові вдалося змалювати яскравим, не менш живих та індивідуальнихобразів
Назвіть проблеми, порушені у творі М. Коцюбинського “Дорогою ціною”. Як вони відображуються у назві повісті? Окрім соціальних проблем, М. Коцюбинський у своїй повісті звертається до проблем філософських: чи є свобода потребою людини? Якою ціною вона може дістанатися? Як оцінює свободу людина? Як зберегти свою душу в антигуманному світі? На всі ці питання намагається дати відповідь автор. Назва твору зумовлена не тільки сюжетом твору, а й його проблематикою: свобода людини – настільки важлива потреба людського духу, що її варто здобувати навіть такою дорогою ціною, як власне життя. Чи вважаєте ви цей твір і досі актуальним? Обгрунтуйте свою думку.
Часопростір – одна з важливих складових літературного твору. Це не тільки зображення тих чи інших подій і їх розташування у часі, але набагато більше. Час у літературному творі об’єднує і власне хронологічний перебіг подій, і ретроспекції у минуле чи майбутнє, і час символічний, як: образи ночі, дня, світанку – часто вони несуть певне символічне навантаження. Так само і простір поєднує простір реальний і простір символічний, простір уяви персонажів тощо.
Події повісті охоплюють близько двох тижнів. Але художній час не обмежується цими тижнями. До твору залучено історичний контекст: це і згадки Остапового діда про козаччину, й інша інформація їй історичної ситуації. Час у творі – це і мрії Остапа про інше життя, яких немає у реальності, проте вони так яскраво розгортається в уявленні головного персонажа. Події повісті хронологічно побудовані за принципом пригодницького твору: час насичений подіями, випробуваннями, пригодами, він то уповільнюється (коли Остап лежить поранений у плавнях і чекає на прихід Соломії), то пришвидшується (під час активного розгортання дій). Вибір пори року так само зумовлений художніми завданнями: осінь передає настрій персонажів. Осінь підтримує відповідний настрій у читачів. Зміна дня і ночі – такі, здавалося б, незначні і природні деталі, так само мають символічне навантаження: ніч символізує пору небезпеки, щось невідоме, день та ранок несуть свою символіку. Дуже потужний образ часу створює письменник наприкінці твору: коли самотній Остап, жив сам-один десь у бессарабських степах, згадує про своє життя, говорячи, ця все воно записане на йього тілі – сліди побоїв і куля від поранення. У такий символічний спосіб персонаж говорить про час прожитого життя. Простір твору так само досить широкий – це простір України тодішньої України, далекого минулого, це і простір поза Україною, до якого втікають Остап та Соломія. Над географічним простором підноситься своєрідний культурний, історичний простір, наприклад інший культурний простір циганської родини, їхніх звичаїв та їхнього життя.
Перше речення твору вже вводить нас у широкий історичний контекст: “Діялось се в тридцятих роках минулого століття”, Мається на увазі XІX століття. Це часи, коли селяни опинились під ярмом кріпаччини. Україною прокотились селянські протести: кріпаки або влаштовували бунти, або втікали від панів. Лік утікачів вівся на десятки тисяч.! Згадується у повісті і давнє минуле – часи козаччини, козацької вольниці. На оповіданнях пронііс Остап. Усе історичне минуле українців відклалося в пам’яті парубка. Автор згадує у творі не тільки про козаччину і про часи, коли відбувались описані події, а й про рух гайдамаків, про Коліївщину. Відтак час у повісті “Дорогою ціною” варто сприймати набагато ширше, ніж тільки час дії. Твір М. Коцюбинського – пригодницька, героїко-романтична повість, що оповідає про боротьбу українських селян проти кріпацтва. Остап та Соломія тікають до Туреччини, здобуваючи омріяну волю, адже терпіти паншину вони не в змозі. Усі випробування, які спіткають персонажів, ілюструють важкий шлях до свободи, яку герої здобувають дорогою ціною – ціною життя, вказують на силу їхнього духу і волелюбність.
На першому плані в повісті – історичні та соціальні події. Поневолені селяни, не в змозі терпіти приниження, зумовлені кріпаччиною, здобувають свою свободу. Але свобода в повісті постає не тільки формою суспільного існування, а й певною філософською категорією. Одне з головних питань, поставлених письменником – то яка ж ціна волі, точніше наскільки ціннісною і наскільки вартісною є особиста свобода для людини. Імовірно, пропонована відповідь ховається вже в самому сюжеті: фактично, ціна свободи співвідносна із самим життям. Життя ж без волі втрачає сенс. Проблема свободи – не тільки соціальної, а й внутрішньої, свободи в загальному розумінні – є однією з головних філософських проблем людського існування. Відтак сенс повісті можна сприймати набагато ширше за пропонований історичний контекст.
Соломія – головна героїня твору – постає не тільки дійовою особою, а являє собою принципово новий для нашої літератури й культури тип жінки. Це не просто чистота, лагідність, турботливість і краса – як це зображувалось в українській літературі за всіх часів, від фольклорних творів аж до кінця XІX століття. Соломія – новий тип жінки: жінки насамперед сильної. Сила духу, здатність до боротьби, схильність до активної дії, а не до емоційного реагування, – саме ці риси притаманні Соломії. Сила Соломії поєднується із жіночністю й умінням кохати, будувати стосунки. Те, що Соломія гине наприкінці твору скоріше зумовлено сюжетними вимогами, і навряд чи несе ідею того, що такий тип жінки поки що не може вижити, в тих умовах, хоча і така інтерпретація можлива. Унікальність цього образу відзначила одна з діячок української культури початку XІX століття Н. Кобринська, яка значну увагу приділяла саме правам жінки й місцю жінки в суспільстві.) Ментальність: індивідуальне, типове. (Персонажі повісті так чи інакше відображують ментальність народу – нетерпимість до несправедливості, волелюбність, прагнення боротися зі злом, а не коритися йому. Попри те, що персонажі мають виразні індивідуальні риси, багато чого у них є типовим і ілюструє загальнонародні риси.
Попри те, що історичні часи, зображені у творі, далеко позаду, суспільні проблеми тієї доби минулися, твір М. Коцюбинського ставить ширші за суспільні проблеми – зокрема, проблеми морально-етичного й філософського рівня. Проблема свободи, людської гідності, активної життєвої позиції, безкорисливої взаємодопомоги та любові до ближнього залишаться актуальними за всіх часів.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)