До тебе, князю, моє слово… (звернення автора “Слова о полку Ігоревім”)
Ігоре, князю мій, чому так сталося? Втіш моє розбите серце мудрою відповіддю. Чому ти не зажив слави мудрого князя, який не буде навмання вирушати у похід? Чому не слухав мудрої ради? Споконвіку наші предки поважали віщування, завжди підкорялися законам природи, бо почувалися її часткою. А ти не послухав…
Я, звичайно, висловлюю тобі подяку за те, що ти цінував мене не лише за співи для воїнів, а й за те, що я теж воїн твоєї дружини. Як і ти, теж ділив із ними тяжкі будні воєнних походів, спав під відкритим небом, примостивши під голову сідло. А
Ігоре, дужий мій князю, як гірко думати про тебе, що ти був таким мужнім, а от мудрості тобі не вистачило. Тугою серце повниться, як і вся руська земля стогне від люті до напасників наших, як гірко й скорботно стискаються вуста, коли ми бачимо недалекоглядність князів наших. Що з вами, оборонці наші? Чому розум повитий жадобою слави своєї власної,, а не слави руської землі? Чому не думаєте про єдність нашу? Навіть ти, Ігоре, піддався спокусі.
Мені було легко писати раніше, слова ніби самі складалися у вірші й пісні. А зараз цього вже немає. Хто дасть мені мудру раду? Хто і чим утішить моє серце? Сумно пишуться рядки про тебе. Думалося, що ось повернемося з походу і складу я на твою честь величальну пісню для нащадків про славу мудрого воїна і славу дружини нашої. А замість цього я мережу рядки про смуток, який оповив землю, бо ж люблять тебе, князю, за муж-ність і відвертість твою і переживають, що занапастив ти і себе, і землю нашу. 1 як всяке любляче серце прощають тобі і твою погорду, і необачність. Я був тобі порадником і другом, інколи заступав старшого брата. І ти платив мені відданістю й повагою. Бо хто я був? Юнак, який шукав пригод і випробувань, який став непокірним сином, бо не послухав батька: брав до рук то меча, то перо, а батько хотів, аби я примножував землі князівства. Не подобалося це мені, бо вважав, що то нечесний шлях. Вбивати своїх сусідів заради наживи? Ні, це мені не під силу! Я готовий відстояти і захистити себе у чесному поєдинку.
У скруті ти пригрів мене, допоміг і підтримав. Тільки ти і я знали моє справжнє ім’я, для інших я був прийшлим княжичем, який втратив усю свою сім’ю. Ми приховали моє минуле заради високих цілей. Тому я тепер ніколи не підписую свої пісні, хай краще я лишуся невідомим автором, аніж від сорому ховатиму очі від ганьби за безчесні вчинки свого батька
(1 votes, average: 5.00 out of 5)