Діти – герої оповідань Васильченко
Теперішнє прізвище – Панасенко. Народився на Чернігівщині. Учився у вчительській семінарії. Працював учителем на Київщині й Полтавщині. Переслідувався владою за революційну діяльність, був арештований. В 1910 році переїхав у Київ, працював у газеті “Рада”. Брав участь у Першій світовій війні. В 20-х роках завідував дитячим будинком, працював учителем у трудовій школі м. Києва. Прозаїк. Найбільш відомі добутки про дітей і для дітей: “Неслухняний глечик”, “Циганка”, “Свекор”, “Басурман”, “Приблуда”, автобіографічна
Уболіваючи за долею малечі з народу, Васильченко вважав, проте, неприродним, зображувати їхнє життя одними сумними фарбами… Не слід навмисне гасити бадьорість, життєздатність, радість життя… Діти – герої оповідань Васильченко – бадьорої, дотепної, сповненої енергії, кмітливі, допитливі. Життя бідняцьких дітей – безхлібна й невесела, від недоїдання вони худі, аж світяться, стають сумними й смутними, але досить
Дитячий мир маленьких героїв, немов крапля чистої джерельної води, убирає в себе й відбиває промені сонця й Хмари життєві. Дівчина Устина (“Волошки”) з любов’ю збирає букет ніжних польових Васильків, щоб подарувати його вчителеві. Але, довідавшись про його аморальність, жбурнула квіти на поріг. Чиста дитяча душа наповнилася гнівом і почуттям рішучого протесту. Устина піде з будинку, буде наймитувати, аби тільки не бачити нікчемних людей, які облипли брудом. З м’яким, доброзичливим гумором письменник зображує образ Волошки, що любить “старовать”, тобто серйозно, дорослий^-дорослому-по-дорослому вчити старших (“Свекор”). За зовні благополучним родинним затишком криється соціальна несправедливість
Не так уже безтурботно живеться, батькам і старшим братам і сестрі Волошки, які з ранку й до ночі важко працюють. Їхнє життя повна всіляких негод, але вони вміють пожартувати, посміятися. Хлопчика життєрадісного характеру, що любить пофантазувати й хоче осягти допитливим дитячим розумом і серцем навколишній світ, бачимо в новелі “Басурман”. Мати, сама не дуже верущая, примушує Семена ревно молитися. А його зовсім не залучають уклони й нудне моління перед іконами
У ньому підсвідомо, народжується протест проти Бога, його не лякає й картина “страшного суду”, що висить у будинку. Небагатослівні, але глибокі по змісту, проникненням у внутрішній мир героя, оповиті світлою ліричною вуаллю – такі новели Васильченко одетях.