День захисників вітчизни (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
План
I. Вітчизну і матір не обирають.
II. Найвизначніше свято моєї сім’ї.
1. Військова династія.
2. Моя заповітна мрія.
3. Почесний обов’язок захисника.
4. Повернення давніх традицій.
5. Професія – захищати Вітчизну.
III. Всенародне свято.
Вітчизну і матір не обирають. Можливо, саме тому ці два слова часто вживаються поруч. Адже Вітчизну ми теж називаємо матір’ю. Кожний із нас під словом Вітчизна уявляє рідні обличчя батьків, друзів, рідних.
І, захищаючи Вітчизну, кожний захищає найдорожче.
Для моєї сім’ї
Я теж мрію стати військовим.
Я не розумію юнаків, які намагаються уникнути військової служби, адже армія завжди гартувала і тіло, і дух. Лише в лавах армії кується мужність. Це моє переконання. Тому я багато уваги приділяю спорту, майже стільки, скільки і навчанню.
Дехто говорить, що нам нічого захищати, бо у нас немає держави. Я так не думаю. Економічні негаразди – це процес становлення нашої молодої держави, це як хвороба, яку треба подолати. А хіба хвору матір кидають напризволяще? Ні, її лікують і захищають.
Я дуже радий, що Президент України узаконив день двадцять третього лютого як День захисників Вітчизни. Сподіваюсь, що ми повернемося до традицій урочисто відзначати проводи до лав української армії. Така інформація вже була в пресі. Жителі Дергачівщини урочисто вітали юнаків, які поповнили лави захисників Батьківщини.
Як добре, що ми живемо в миролюбній державі, але мир треба не тільки берегти, а і вміти захищати. А коли вже жінки обирають професію військових, то нам, сильній половині суспільства, має бути соромно за те, що є серед нас такі, що уникають військової служби.
День захисників Вітчизни – це свято сивих ветеранів і військовослужбовців усіх поколінь, це свято нинішніх військових і тих, що прийдуть за ними, це свято тих жінок, які чекали своїх рідних з армії або ділили з ними нелегку військову долю. Отже, День захисників Вітчизни – всенародне свято.