Володимир Цибулько – поет, перекладач, есеїст. Народився на Черкащині в селі Хмільна. Студіював філологію у Київському та Латвійському університетах. На початку 90-х далі Житомира (де видавався “Авжеж!”) та рідного села не бував. Згодом географія його подорожувань поважно розширюється: Польща, Югославія, Америка тощо. Із сором’язливого сільського хлопця виростає на справжнього літературного метра, своєю поставою та мовленням все більше виборюючи простору в елітарній та субкультурі. З виголошенням скандальної промови на спілчанському
пленумі (1992) та ставши Президентом Асоціації “Нова література”, стає цілковито виразником нової мистецької доктрини, що пориває із зужитою естетикою. Його публікації (книжки поезій “Піраміда”, 1992; “Ангели і тексти”, 1996; “Майн кайф”, 2000; поезія та есеїстика у пресі), також мистецькі акції (остання – Національна філармонія, 2000) спричиняються до утворення такого літературного середовища, що, зі слів самого Володимира Цибулька, неминуче цуратиметься старих спілчанських структур. Гіпертекстуальне філософічне мовлення Цибулька включає весь обсяг світового культурного набутку, також
і естетичний корпус новітніх українських мислителів. Пісні на його тексти є загальновживані у середовищі української молоді, що саме з себе вистановляє поскрибовану українську культуру на рівень східної традиції: поетичний рядок робиться складовою загальнокультурного поступу.
