Читаючи Бориса Олійника

У наші час не багато людей віддають перевагу поетичному слову. І навряд чи це свідчить, що душа сучасної людини емоційно озлидніла під впливом різних чинників.

Проте великою слід вважати перемогу творчого таланту, якщо йому вдається достукатись до серця сучасного читача, здобути народне визнання. Таким сьогодні постає перед нами Борис Олійник. Його ім’я поряд з іменами Василя Симоненка, Ліни Костенко, Івана Драча, Дмитра Павличка, Віталія Коротича, Миколи Вінгра-новського та ще багатьох їхніх ровесників позначає творчі звершення того

обдарованого покоління, яке забезпечило українській літературі тривале й нині цілком відчутне піднесення.

Творче зростання Бориса Олійника відбувалося доволі стрімко. Поет може сказати з гордістю про те, що прийшов у літературу з Полтавщини – землі Котляревського й Гоголя, де, як по всій Україні, у найвищій пошані “Кобзар”, і Народна пісня, і влучне веселе слово, що народився на Полтавщині…

Ставши поетом, Борис Олійник не перестає віддавати свою любов рідному краєві, із синівським схвильованим почуттям пише він про напівстепові ландшафти свого дитинства. Образ рідного краю здатен викликати

до життя чисте й довірливе слово, у сповідальному тоні поет складає вдячність людям, які, починаючи із Сивої Ластівки, з Матері, учили його щонайперше власним прикладом таких нічим у житті незамінних і всеосяжних понять, як совість, честь, людяність, вірність…

Одним з найсильніших мотивів у Творчості Бориса Олійника є синівська вірність, обов’язок перед отчою землею, перед близькими людьми, зрештою, перед самим народом

Особливістю його творчості є активна громадянськість. Його слово – це слово митця стійких переконань, одного з тих, хто з гордістю усвідомлює свою належність до будівничих нового світу.

Маючи нахил до філософських роздумів, поет охоче використовує народну притчу, мандрівний сюжет, мудру алегорію, від його творчого доторку давній згусток народної думки набуває сучасного, індивідуально забарвленого звучання.

Багата палітра асоціацій, напружений розвиток образу, притаманна багатьом поезіям співучість, близька до фольклору музикальність – усе це разом надає його поезії неабиякої сили впливу на читача.

Борис Олійник упевнено почувається в різних жанрах: він визнаний майстер поеми, хоча не менш популярності серед читачів набула також високохудожня лірика цього автора. До його творів охоче звертаються композитори, їх вабить задушевність його поезій, позначених багатою ритмомелодикою.

Т Вори Бориса Олійника вже витримали суворий іспит часу. Перед нами поет вдумливий, гострий, глибокий, чия творчість нині стає поряд з тими художніми цінностями, що їх подарували своєму народові найтала-новитіші співці України.