Чи є зміст у подвигу Данко? ( твір по ранніх добутках М. Горького)
Раніше або пізніше перед кожною людиною встає питання – навіщо жити? І кожний вирішує його по-своєму. Люди різні. Тому одні відкидають це питання, занурюючись у суєту і пошук матеріальних благ, інші мучаться. Лев Толстой визнавався, що дуже довго не міг знайти відповіді на це прокляте питання. А чи є вона, ця сама відповідь? Мені особисто здаються наївними люди, що сліпо вірять книжковим ідеалам. Навіть самим розумним і чесним мислителям я не можу у всьому довіряти: адже між ними і мною немає знака рівності. Але, зрозуміло, у них я вчуся багато
“О сміливий Сокіл!.. Пускай ти вмер!.. Але в пісні сміливих і сильних духом завжди ти будеш живим прикладом, закликом гордим до волі, до світла!”.
Усі інші люди, що не приймають цю мораль, є суть гагари, чайки, що стогнуть перед бурою, вужі, яким небо не потрібно, їм “тут прекрасно… тепло і сиро”. Ті, хто живе не для людей, хто ставить себе вище всіх інших, нещасні, як Ларра.
От вони радуються тому, що небезпека минула, а труднощі позаду. Але всі забули, кому зобов’язані цим. А той лежить бездиханний, і на його шляхетне серце хтось наступає брудною ногою. Заради кого пожертвував життям чудесний юнак? Заради цих людей? Але їх важко назвати людьми, це дикуни. Нехай їх більшість, однаково мені життя Данко дорожче всіх їхніх життів, разом узятих. Чому Данко повинен вмерти, а та “обережна людина”, що наступила на тліюче серце, має право жити? Хіба життя так мало коштує, що його можна віддати заради тих, хто наступить на твоє серце? Адже життя – все, що у нас є! Зовсім впевнений, що можна вмерти, пожертвувати собою лише заради тих людей, які самі здатні на таку ж самопожертву, заради теперішніх людей. Подвиг найчастіше непомітний. Іноді потрібно відмовитися від сотні важливих, необхідних справ, щоб закінчити одну найважливішу, котру можеш зробити тільки ти. І це теж подвиг. Ну, нехай не подвиг, а гарний вчинок. Але якщо все життя складається з таких вчинків, то воно саме стає подвигом.