Чи важко бути гарним другом? (Твір-роздум)
Дотепер мені здавалося: що ж отут важкого? Якщо друг тобі – друг, то це чудово, є з ким поділитися, а це так полегшує життя! І радості, і турботи – навпіл.
Але одного разу стався випадок, який змусив мене замислитися: чи так вже легко бути гарним другом? Одного разу мій друг Вітька сказав мені, що поділиться зі мною “страшною” таємницею. Я пообіцяв йому, що збережу його таємницю від усіх. І тут він зізнався мені, що витягає з поштових скриньок у нашому під’їзді листи, читає їх, а потім заклеює і знову кладе на місце. Я завмер. На питання,
А тим часом події незабаром набули несподіваного повороту. Декілька мешканців поскаржилися на пошті, що отримують листи майже розкритими. Листоноша одержала від начальства нагінку. Незважаючи на це, Вітька не припиняв “забавлятися”. Я не знав, що мені робити. А потім зважився: сказав Віті, що розповім про це всім сусідам. “Ти ж дав слово зберегти мою таємницю. Це не по-дружньому!” – обурився друг. “А можна дружити з людиною,
Відверто кажучи, я-не знав, як мені бути далі. З одного боку, я обіцяв Віті і
Зберегти його таємницю, з іншого – я сам ставав ніби його спільником.
На Вітьку все-таки це подіяло – він припинив читати чужі листи. Однак від тоді він перестав мене поважати. А мені пригадалися слова вчительки: нелегко бути гарним другом. Тоді я не зрозумів, чому нелегко. А тепер мені стало ясно, що говорити другу правду – значить перевіряти дружбу на міцність.