Через відстань віків розмовляю я з Гамлетом… (Уявна розмова з літературним героем)

На мою думку, принце Гамлете, Ви – патріот, який вболіває за свою державу. Розумію, як Вам боляче, коли про вітчизну поширюються ганебні плітки. Підтримую Ваше незадоволення новими порядками, запровадженими Клавдієм, і те, що Ви ворог пиятики і розгулів, що панують у державі. Адже все це послаблює міць королівства.

Я сприймаю Вас як людину, що має власну гідність, не плазує ні перед ким і нікому не підкоряється. А ще хочу сказати, що Ви тонкий психолог, який прагне

Мене схвилювало Ваше ставлення до батька. Ви вибрали правильний взірець, і Ваш батько міг би пишатися своїм сином.

А ще хочу сказати, що Ви почали досить тонку гру проти Клавдія. Ваша вистава “Мишоловка” таки “вполювала сумління короля” (переклад Г. Кочура), він не витримав випробування, бо мав нечисту совість.

На жаль, Ви були самотнім у Данії. Свій тяжкий хрест страждань Ви несли сам-один, і ця самотність лише підсилювала страждання, робила їх нестерпними.

Я точно знаю, що Ви щиро і палко кохали Офелію. На жаль, вона стала лише покірним знаряддям у руках хитрого і підступного Полонія. Скажу відверто, Офелія досить слабка духовно для такої людини, як Ви, Гамлете. Вона не здатна боротися за своє почуття, не може йти всупереч волі батька й короля. Тому її доля трагічна й заслуговує на співчуття.

Незважаючи на смерть, Ви все-таки перемогли короля морально, не замирившись із злом і не відмовившись від боротьби.

Взагалі, хочу сказати, що трагедія великого англійського драматурга актуальна й сьогодні і має велике виховне значення. П’єса виховує у читачів непримиренність до тиранії, насильства, лицемірства, запевняє у необхідності вибору ідеалів і боротьби за їх утвердження.

Дякую, любий Гамлете, за ті уроки, які Ви через століття даєте читачам і вчите їх бути в усьому порядними і благородними.