Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Центральний персонаж героїчної комедії “Сирано де Бержерак”

Центральний персонаж героїчної комедії “Сирано де Бержерак”

У французькій драматичній літературі, до появи на рубежі XIX і XX вв. “нової драми”, історики театру нерідко відзначають три імена, що дають подання про еволюції поняття героя: Сид, Лоренцаччо й Сирано. Останній до того ж підбиває підсумок пошукам романтичного героя, якому французька драматургія віддавали настільки щедру данину протягом усього XIX сторіччя. Закріплюючи зближення романтичної драми з мелодрамою, почате Гюго й Дюма-батьком, Ростан уводить в історію сумної й піднесеної любові С. до своєї кузини Роксані мелодраматичний мотив,

що слили особливо чітко у фінальному акті

Грубіян і бретер, гострослов і поет, хоробрий воїн і жагучий закоханий, людина слова й дії, постійно шукаючих пригод, Сирано де Бержерак Ростана протягом ста років є втіленням національного характеру в не меншому ступені, чим д’артаньян, якого він нагадує більше, ніж свій реальний прототип, – французького письменника, філософа, есеїста, ученого й воїна Сирано де Бержерака (1619-1655).

Ростан запозичив у реального Сирано де Бержерак лише кілька епізодів з його біографії (наприклад, участь в облозі Арраса, смерть від випадково упалої йому на голову балки), але поглибив

його вільнодумство й незалежну вдачу, змусивши свого героя словом або шпагою вступати в бій побачивши будь-якої несправедливості. Придумана автором і любовною інтригою, що лежить в основі “героїчної комедії”. Судячи зі збережених зображень реального С., у його особі не було нічого аномального. У Ростана “ніс Сирано”, що змушує героя постійно хапатися за шпагу, щоб помститися кривдникові, і лишающий його сміливості зізнатися в любові зі страху побачити в очах Роксани глузування, стає не тільки “персонажем” блискуче написаного монологу Сирано де Бержерак присвяченого власному носу, але й пружиною задуманої С. акції: свій поетичний дарунок він надає в розпорядження щасливого суперника, юного Кристиана де Невилетта, що володіє привабливою зовнішністю, але не здатного самостійно завоювати любов вимогливої Роксани

И в цієї придуманої їм інтризі Ростан виявляється надзвичайно точний і вірний часу, у яке жила реальний С. Його Роксана належить до того колу французької знаті, що висміяв у своїй комедії “Смішні жеманници” (16S9) Мольер і який формувався під впливом ідей “вишуканості”, “прециоз-ности” (неточно переведене на росіянин як “манірність”), які сталі надзвичайно модні в Парижі в першій половині XVI в. завдяки маркізі де Рамбуйє. “Прециозница” Роксана скоріше могла б полюбити талановитого виродка С., чим безталанного красеня Кристиана, про що вона й говорить С. перед його смертю в настільки мелодрамному, а в чомусь і трагикомичном фіналі. Безмежно хороброго, безстрашного С. позбавив щастя розділеної любові страх перед власною зовнішністю

“Ніс Сирано” давно вже став загальним вираженням. Всім виконавцям цієї ролі доводиться користуватися накладками, що роблять “цей предмет” дійсно застрашливим. Зіграли цю надзвичайно популярну роль за сто років чимало прекрасних акторів – від першого виконавця, блискучого Коклена-старшего, до знаменитих акторів другої половини XX в. Д. Сорано, Ж. Марэ, Ж. Вебера й Ж. Депардье.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. Короткий переказ комедії Эдмона Ростана “Сирано де Бержерак” У театрі – прем’єра, у головній ролі – посередній актор Монфлери. Але поет і бретер, гасконец Сирано де Бержерак, заборонив цьому “пустейшему із блазнів” з’являтися на сцені, і, тільки-но в заді лунає грізний голос Сирано, актор боягузливо тікає зі сцени. У відшкодування збитку за зірваний спектакль Сирано великодушно віддає свої...
  2. Скорочено Сирано де Бержерак Ростана е Ім’я Сирано де Бержерака, поета, письменника, філософа, сучасника Ришелье й мушкетерів, у наші дні відомо насамперед завдяки Ростану, втім, його персонаж має досить відносну подібність із історичним Сирано. Отже, у театрі прем’єра, у головній ролі – посередній актор Монфлери. Але поет і бретер гасконец Сирано де Бержерак заборонив цьому “пустейшему...
  3. Центральний персонаж комедії И. С. Тургенєва “Місяць у селі” Образ Ракітіна позбавлений фабульної напруженості, розмови переважають над драматичною дією. Зображуючи неквапливий плин життя, Тургенєв зосереджує увагу на інтимних конфліктах приватної особи. Образ Ракітіна існує в докладно розробленому психологічному й побутовому контексті дворянського середовища. Образ Р. автобиографичен (“Ракітін – це я”,- писав Тургенєв). Він розумна, чесна, тонка, інтелігентна й нещасна...
  4. Вірочка – центральний персонаж комедії І. С. Тургенєва “Місяць у селі” Вірочка – центральний персонаж комедії І. С. Тургенєва “Місяць у селі” (1848-1869, первонач. редакції під назв. “Студент”, “Дві жінки”), В. – бідна сімнадцятирічна сирота, вихованка у будинку Наталії Петрівни Іслаевой. (Тургенєв починає тему безприданниці, бідної нареченої, важливу в російській літературі.) Доля її типова і драматична. З розповіді В. ми дізнаємося,...
  5. Центральний персонаж комедії А. Н. Островського “Ліс” Провінційний актор, комік Щасливців “парний” персонаж до трагіка Несчастливцеву, як Санчо Панса – до Дон Кихоту. Життєвий практицизм, здоровий глузд, тверезе-іронічне й проникливе сприйняття дійсності роблять його “земним” персонажем, контрастним стосовно “піднесеного” Несчастливцеву. Природжений актор, Щасливців упевнено й артистично театралізує своє життєве поводження в рамках свого комічного амплуа. Майстер фарсових...
  6. Центральний персонаж комедії Чехова “Вишневий сад” Образ Фірса старого вірного слуги Гаевих, містить у собі індивідуально-психологічне й історико-символічне значення. Стародавня ліврея й білі рукавички Фірса така ж пам’ять про минуле, як і кімната, що “дотепер називається детскою”, столітній “вельмишановна шафа”, родовий маєток з будинком і вишневим садом. Сам Фірс – у буквальному значенні слова – “ходяча”...
  7. Центральний персонаж пьесшекспира: історичної хроніки “Генріх IV” і комедії “Виндзорские насмішниці” Один із самих популярних комічних персонажів Шекспіра. В образі свого героя драматург “сполучив” двох реальних історичних персон. Це сер Джон Олдкасл, лорд Кобем, що примкнув, незважаючи на своє знатне походження, до секти лоллардов (попередників пуритан), що виступив з викриттями на адресу католицької церкви й спалений за єресь в 1417 році...
  8. Тригорин центральний персонаж комедії А. П. Чехова “Чайку” Лінія Тригорина в комедії як би нарочито знижена, прозаизирована. Його особистість позбавлена всякого ореола “знаменитого письменника, улюбленця публіки”. Т. ходить в “рваних черевиках і штанах у клітку”; любить вудити рибу й “радується, що піймав двох головні”; намагається не залучати до себе уваги; не розучився “конфузитися” від похвал; “млявий, пухкий, завжди...
  9. Петя Трофімов центральний персонаж комедії А. П. Чехова “Вишневий сад” Чехов нібито іронічно ставився до Петі Трофимову, зобразив його “недотепою” і тим самим висловив своє скептичне ставлення до революційного руху. Таку думку абсолютно необгрунтовано. Для того щоб зрозуміти це, треба згадати, хто і за яких обставин назвав Петю “недотепою”. Це говорить Раневська, роздратована тим, що Петя відверто висловив несхвалення її...
  10. Літературна спадщина Сирано де Бержерака Бержерак Народився в збіднілій дворянській сім’ї. Батько Бержерака був адвокатом. Майбутній письменник учився в столичному коледжі Бове, що входив у Паризький університет. У коледжі він додав до свого теперішнього прізвища Савиньен “де Бержерак” (гасконская сім’я із цим прізвищем якийсь час володіла маєтком його батька). Закінчивши навчання (1637), він мріяв прилучитися...
  11. Центральний персонаж комедії А. С. Грибоєдова “Горі від розуму” Якщо шукати в характерах п’єси классицистические, а через них і античні прообрази, то Скалозуб відповідає “хвалькуватий воїн”, популярна маска римських комедій, втілена в знаменитому “вежі градо переможці” Пиргополинике, герої Плавта. Воїн-забіяка традиційно зображувався не тільки хвальком, але й персоною самозакоханої. Скалозуб якщо вилучити його з поетичного контексту, чимсь схожий на...
  12. Фірс – центральний персонаж комедії А. П. Чехова “Вишневий сад” Образ Ф., старого вірного слуги Гаєвих, містить у собі індивідуально-психологічне та історико-символічне значення. Його “літературна родовід” (Савельіч в “Капітанської дочці” А. С. Пушкіна; Захар в “Обломова” І. А. Гончарова; Марей в “Мужики Марее” Ф. М. Достоєвського) дозволяє виділити образ Ф. у певний історико – культурний феномен. Старовинна лівреї і білі...
  13. БЕРЖЕРАК, Сав’єн Сірано де (1619 – 1655) БЕРЖЕРАК, Сав’єн Сірано де (Bergerac, Savien Cyrano de – 06.03.1619, Париж – 28.07.1655, Саннуа) – французький письменник. Народився у збіднілій дворянській сім’ї. Батько Бержерака був адвокатом. Майбутній письменник навчався у столичному колежі Бове, що входив до Паризького університету. У колежі він додав до свого справжнього прізвища Савіньєн...
  14. Центральний персонаж роману М. А. Булгакова “Майстер і Маргарита” Син короля-звіздаря, жорстокий прокуратор Іудеї вершник Понтій Пілат На прізвисько Золотий Спис з’являється на початку 2-й глави “у білому плащі із кривавою підбивкою, що шаркає кавалерійською ходою”, виходячи на авансцену сюжету, де буде незримо присутній до повного його закінчення, до останньої фрази епілогу. Це його присутність обумовлена основною сюжетною подією,...
  15. Центральний персонаж давньоіндійської епопеї “Рамаяна” У царя Дашаратхи довгий час не був спадкоємця; після багатьох жертвоприносин чоловік і жінка пануючи – Кауша-лья, Кайкейи й Сумитра народили йому чотирьох синів: Раму, Лакшману, Бхарату й Шатругх-ну. Брати росли разом і ніжно любили один одного. Р. перевершував їхньою силою, розумом і красою. Уже замолоду він робить великі подвиги,...
  16. Центральний персонаж оповідання Т. Манна “Хазяїн і собака” Баушан центральний персонаж оповідання Т. Манна “Хазяїн і собака” (1918), короткошерста німецька лягава, “якщо поставитися до такого визначення не дуже прискіпливо, а прийняти його з належною крупицею гумору”. Історія Б. невіддільна від історії його господаря – письменника. Т. Манн, який визначив в одному з листів жанр цієї історії як “прозаїчну...
  17. Центральний персонаж драми Островського “Гроза” Кабаниха належить до тих владним і сильним натурам, які усвідомлюють себе охоронницями “порядку”, споконвічних норм і правил життя: Кукушкина (“Дохідне місце”), Уланбекова (“Вихованка”), Мурзавецкая (“Вовки й вівці”), Мавра Тарасівна (“Правда – добре, а щастя краще”). Сама собі господарка (“багата купчиха, вдо – 181 ва”), Марфа Ігнатіївна Кабанова керує будинком, опираючись...
  18. Зосима – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазови Це згадка вказує на близькість двох образів, що відбили прагнення Достоєвського відобразити фігуру сучасного подвижника і вчителя-християнина (раніше ця задача вирішувалася при створенні образу Тихона в “Бісах”). Навчання Макара Долгорукова і старця З. дуже близькі. Д. С. Мережковський у своїй роботі “Л. Толстой і Достоєвський”, розмірковуючи над змістом цих образів,...
  19. Центральний персонаж трагедії Ф. Шиллера “Розбійники” Франц Моор заздрить своєму старшому братові Карлові: той чарівний і гарний, до молодшого ж брата Природа виявилася немилостива (“збанкрутувала перед моїм народженням”). Ф. М. бажає за всяку ціну одержати те, у чому йому відмовлено, – замок і гроші батька, Амалию, що люблять обоє брата, але яка віддала перевагу Карлові. Франц...
  20. Гомункулус – центральний персонаж другої частини трагедії Й. В. Гете “Фауст” Винахід Г., людиноподібної істоти, вирощеного в колбі шляхом хімічних реакцій, – коронна ідея середньовічної алхімії, що володіла умами протягом кількох століть. Данина цієї ідеї заплатили чи не всі представники “магічного природознавства”, в їх числі – Парацельс, з працями якого Гете був добре знайомий. У трагедії творцем Г. виявляється учень Фауста,...
Центральний персонаж героїчної комедії “Сирано де Бержерак”
«
»