Бунт головного героя роману “Над прірвою в житі”
“Над прірвою в житі” – центральний добуток прози Селинджера, над яким автор працював ще під час війни. Перед нами Америка початку 50-х років, тобто післявоєнного часу, настроям якого відповідає психологічна атмосфера роману.
Селинджер вибирає форму роману-сповіді, саму експресивну з можливих романних форм. Сімнадцятилітній Холден Колфилд, головний герой оповідання, перебуваючи на лікуванні в санаторії для нервових хворих, розповідає про те, що з ним відбулося біля року тому назад, коли йому було шістнадцять років. Автор знайомить
Зовні цей конфлікт обумовлений декількома обставинами. По-перше, після багатьох нагадувань і попереджень Холдена виключають за неуспішність із Пенси, привілейованої школи, – йому має бути нерадісний шлях додому, у Нью-Йорк. По-друге, Холден оскандалився і як капітан шкільної фехтувальної команди: по неуважності він залишив у метро спортивне спорядження своїх товаришів, і цілій команді ні із чим довелося вертатися в школу, оскільки неї зняли зі змагань. По-третє, Холден сам дає всякі підстави
Брешуть у привілейованій школі в Пенси, заявляючи, що в ній “з 1888 року виковують сміливих і шляхетних юнаків”, насправді виховуючи самозакоханих егоїстів і циніків, переконаних у своїй перевазі над навколишніми. Бреше вчитель Спенсер, запевняючи Холдена, що життя – рівна для всіх “гра”. “Гарна гра!.. А якщо потрапити на іншу сторону, де одні мазили, – яка вуж отут гра?” – міркує Холден. Для нього спортивні ігри, якими так захоплюються в школах, стають символом поділу суспільства на сильні й слабких “гравців”. Осередком найстрашнішої “липи” юнак уважає кіно, що представляє собою втішливі ілюзії для “мазил”.
Холден важко страждає від безвихідності, приреченості всіх його спроб побудувати своє життя на справедливості й щирості людських відносин, від неможливості зробити її осмисленої й змістовної
Найбільше на світі Холден боїться стати таким, як всі дорослі, пристосуватися до навколишньої неправди, тому він і повстає проти “показухи”.
Випадкові зустрічі з попутницею в поїзді, із черницями, бесіди з Фиби переконують Холдена в хиткості позиції “тотального нігілізму”. Він стає терпимее й рассудительнее, у людях він починає виявляти й цінувати привітність, привітність і вихованість. Холден учиться розуміти життя, і його бунт здобуває логічне завершення: замість втечі на Захід Холден і Фиби залишаються в Нью-Йорку, тому що тепер Холден упевнений, що бігти завжди легше, ніж залишитися й відстоювати свої гуманістичні ідеали. Він ще не знає, яка особистість вийде з нього, але вже твердо переконаний, що “чоловік один не може” жити
(1 votes, average: 5.00 out of 5)