Бунт головного героя роману Джерома Девіда Селінджера “Над прірвою у житі”
“Над прірвою у житі” – центральний твір прози Селінджера, над яким автор працював ще під час війни. Перед нами Америка початку 50-х років, тобто повоєнного часу, настроям якого відповідає психологічна атмосфера роману.
Селінджер вибирає форму роману-сповіді, найекспресивнішу з можливих романних форм. Сімнадцятирічний Холден Колфілд, головний герой розповіді, знаходячись на лікуванні в санаторії для нервових хворих, розповідає про те, що з ним відбулося приблизно рік тому, коли йому було шістнадцять років. Автор знайомить читача
Проте Холдена більше усього гнітять не ці особисті обставини, а дух загальної брехні, що панує в американському суспільстві, і недовіри між людьми. Його обурює “показуха” і відсутність найелементарнішої людяності. Навкруги обман і лицемірство, “липа”, як сказав би Холден. Брешуть у привілейованій школі в Пенсі, заявляючи, що в ній “із 1888 року виковують сміливих і шляхетних юнаків”, насправді виховуючи самозакоханих егоїстів і циніків, переконаних у своїй перевазі над іншими. Бреше вчитель Спенсер, запевняючи Холдена, що життя – рівна для всіх “гра”. “Гарна гра!.. А якщо потрапити на інший бік, де самі мазили, – яка вже отут гра?” – міркує Холден. Для нього спортивні ігри, якими так захоплюються в школах, стають символом поділу суспільства на сильних і слабких “гравців”. Центром найстрашнішої “липи” юнак вважає кіно, яке являє собою втішливі ілюзії для “мазил”.
Холден тяжко страждає від безвихідності, приреченості всіх його спроб побудувати своє життя на справедливості і щирості людських відношень, від неможливості зробити його осмисленим і змістовним.
Більше усього на світі Холден боїться стати таким, як усі дорослі, пристосуватися до навколишньої брехні, тому він і повстає проти “показухи”.
Випадкові зустрічі з попутницею в поїзді, із черницями, бесіди з Фібі переконують Холдена в хиткості позиції “тотального нігілізму”. Він стає терпимішим і розсудливішим, у людях він починає виявляти і цінувати приязність, щирість і вихованість. Холден вчиться розуміти життя, і його бунт набуває логічного завершення: замість утечі на Захід Холден і Фібі залишаються в Нью-Йорку, тому що тепер Холден упевнений, що бігти завжди легше, ніж залишитися і відстоювати свої гуманістичні ідеали. Він ще не знає, яка особистість вийде з нього, але вже твердо переконаний, що “людина одна не може” жити.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)