Будинок, у якому мені хотілося б жити (твір – оповідання)
Я народився й живу в місті, мої батьки теж городяни. Люблю своє місто, дорогу, по якій ходжу в школу, невеликий стадіон біля будинку, де нерідко граю із друзями у футбол. Поруч із будинком – метро й великий старий парк. Коли я в ньому гуляю, мені здається, що от-от з’явиться із заростей чарівник і скаже, що може виконати одне з моїх бажань. Тоді б я сказав, що хочу мати будинок влесу.
У моїх фантазіях будинок цей дерев’яний. Його дах покритий опалим листям, хвоєю. У вікна стукають гілки дерев. Прокинувшись ранком, я виходжу на високий дерев’яний
У моїй кімнаті півморок; дерева так зімкнули свої крони, що тільки опівдні сонце може пробитися крізь густе листя, і відблиски його ляжуть на стіни, обвішані лікарськими травами. Сонячні
Ми йшли від лісового будинку по одній стежці, а верталися по іншійій. Ці тропи не помітні для звичайного ока. Тільки лісникові ліс відкриває свої таємниці. Мій дядько зробив годівницю для лосів. Нерідко лосі приходили просто до будинку. На ганок найчастіше заплигували білки, дерева скреблися об дах і стіни, вікна будинку. А в непогоду дощ так стукав по даху, що здавалося, нібито ти перебуваєш усередині якогось гігантського барабана. От там і народилася в мене мрія стати лісником і жити в лісі в дерев’яному будиночку