БОЯРДО, Маттео Марія
(1441 – 1494)
БОЯРДО, Маттео Марія (Boiardo, Matteo Maria – 1441, замок Скандіано – 20.12.1494, Реджо) – італійський поет.
Народивсь у старовинному родовому замку Скандіано поблизу Реджо. Дитинство Боярдо пройшло в невеличкому містечку Феррара, розміщеному на торговому шляху між Венецією та Болоньєю, управителі якого – герцоги Д’Есте – культивували традиції стародавнього рицарства й одночасно запроваджували нові традиції гуманістичної культури. Боярдо виховував його дядько, гуманіст і відомий неолатинський поет Тіт Веспасіан Строцці,
До перших літературних спроб Боярдо належать латинські вірші, 10 латинських еклог, частково автобіографічного, частково історичного змісту, в яких він наслідував поезію Вергілія (1463), інсценізація діалога
Між 1478-1483 pp. Боярдо написав 5 еклог на честь Ерколе Д’Есте, а також ще 5 еклог, в яких оспівав своє захоплення Антонією Капрара. Найбільш довершену частину ліричного спадку Боярдо склала поетична збірка “Три книги про кохання” (“Amorum libri tres”, 1472-1476). Книга складається з трьох частин, кожна з яких містить 50 сонетів та 10 творів інших жанрів – епіграм, еклог, пасторалей, канцон, балад. Поєднувальним мотивом, що становить своєрідний сюжетний стрижень книги, виступає історія кохання поета до Антонії Капрара. У першій книзі відтворюються обставини зародження цього почуття, радість, яку під впливом цього почуття відчув поет. У другій книзі поет говорить про свої сумніви та розчарування, викликані тим, що жінка, якій він поклоняється, виявилась легковажною і непостійною у своїх почуттях. У третій книзі домінують відверто песимістичні настрої, спричинені тим, що Антонія вийшла заміж і цим позбавила поета останніх сподівань на щастя. Книга Боярдо написана в традиціях віршів про кохання Ф. Петрарки і є одним із найкращих зразків любовної лірики XV ст.
Основним твором Боярдо стала обірвана його смертю на 26-й октаві 69 пісні героїко-романтична поема “Закоханий Роланд” (“Orlando innamorato”), над якою він почав працювати з початку 80-х pp. XV ст. Сюжет поеми Боярдо є обробкою “Пісні про Роланда”, яку поет переробляє в дусі середньовічних романів про рицарів Круглого Столу. Головний герой поеми Роланд, який закоханий в доньку китайського короля Галафрона Анджеліку, котра з’являється при дворі Карла Великого і полонить усіх своєю дивовижною красою. Заради прихильності цієї красуні Роланд здійснює величні подвиги: потрапляє в зачарований сад, в чарівну печеру до феї Моргани, вступає у поєдинки з велетнями, чарівниками, драконами. Заради Анджеліки перемагає царя Татарії, котрий веде війну з батьком красуні. Однак усі домагання Роланда виявляються марними: Анджеліка кохає не його, а його двоюрідного брата Рінальдо. Той, в свою чергу, байдужий до почуттів дівчини, оскільки вони разом пили воду з чарівного джерела, вода якого має властивості змінювати почуття людей. Скуштувавши ще раз цієї води, герої міняються місцями: тепер Анджеліка охолола до Рінальдо, а він її полюбив. У своїй поемі Боярдо суттєво занижує патетику рицарської героїки, притаманну середньовічним поемам і в дусі гуманістичних уявлень, в тоні легкої іронії вводить у свій твір мотиви сучасного йому придворного побуту та звичаїв. Діями його героїв керують любов, ревнощі, суперництво, хитрість – риси, притаманні придворному оточенню, в якому перебував поет.
Поема Боярдо, перші дві частини якої були опубліковані в 1483 p., була надзвичайно популярною і викликала численні спроби продовжити обірваний смертю її автора сюжет. Крім того, поема Боярдо надихнула Людовіко Аріосто на створення його знаменитого твору “Шалений Роланд”.
В. Назарець
(2 votes, average: 2.50 out of 5)