Борис Харчук. “Планетник”. Казкове та реалістичне у повісті-притчі, час теперішній та минулий у творі
УРОК 45
Тема. Борис Харчук. “Планетник”. Казкове та реалістичне у повісті-притчі, час теперішній та минулий у творі.
Мета. Ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом письменника, зі змістом твору; вміти знаходити казкове і реальне у повісті, повторити термін “притча”; розвивати творчу уяву, виховувати любов до природи, до навколишнього світу.
Обладнання: портрет письменника, виставка творів, книга “Українська література у таблицях для учнів і схемах”, ілюстрації до твору у кн. “Горохове чудо”.
Хід уроку
I.
II. Визначення емоційного настрою.
Учні малюють на картках асоціативне зображення тривоги, невпевненості, страху і тут же знищують його. У кого немає таких негативних емоцій – не малюють нічого.
III. Викладення основних положень теми.
1. Слово вчителя (інтрига). “На далекому хуторі, що самотньо стояв серед полів, разом з телятами, курчатами та кошенятами ріс хлопчик. Його мама й тато мали багато клопотів по господарству, тому малий здебільшого був сам. Здавалося сам, а насправді – з усім довколишнім.
Сьогодні у нас знову цікава зустріч. На цей раз із Б. Харчуком. Як і перед кожною такою зустріччю з новою для нас людиною, ми чогось очікуємо. Спробуймо сформулювати свої очікування (звернення до портрета письменника).
2. “Мікрофон” (Учні усно висловлюють свої думки про те, що нового вони очікують дізнатися про Б. Харчука).
3. Матеріал для творення портрета художника. Борис Микитович Харчук народився 13 вересня 1931 року в селі Лозах Збаразького району на Тернопільщині. Виховувався в бідній селянській родині. Швидко минати літні босоногі дні, повільно проходили зимові – часто в хаті при вікні, бо не завжди мав у що взутися. І, звичайно, були книжки, які відкрили цілий світ, загострили його увагу до Слова. У 1951 році вступив до Крем’янецького педучилища, пізніше закінчив Полтавський педагогічний інститут. Навчався на Вищих літературних курсах у Москві. Член Спілки письменників України з 1958 року. У двадцятип’ятилітньому віці видав автобіографічну повість “Йосип з гроша здачі”, у якій відтворив своє дитинство. Цим твором починався в літературі Борис Харчук. Він автор і “дорослих”, і “дитячих” творів. Йому дано було однаково добре розуміти і юну, і дорослу людину. “Дуже важливо, якщо людина, ставши дорослою, не забула й не загубила з душі свого дитинства… Щоб повсякчас відчувала в собі його далеке відлуння і мала всі права повторити слова Маленького принца Антуана де Сент-Екзюпері: “Я з свого дитинства. Я прийшов з дитинства, як з країни…” У характері письменника було щось таке, що дозволило доньці письменника сказати: “Був дорослим, а в душі залишався дитиною. Багато втрачав у житті, та не згубив головного – здатності дивуватися. Світ залишався таємничим і незбагненним. Може, тому так любив дітей. З ними йому було легко і втікав сум; дозволяв себе смикати за довгого носа, за вуха, гратися в собаку, … в коня. Закінчувалася гра – і починалася казка про те, що бачило око і чуло вухо”. Твори Б. Харчука треба читати. У книжці “Горохове чудо” перед вашими очима зримо постане збідована і згорьована стара Морозиха зі своїм сином Морозенком, і міська дівчинка, що подружилася з собакою на ім’я Діана, і добрий Планетник, що хоче оселити в реальному житті казку.
4. Робота над змістом І частини твору. (До зустрічі Планетника з Капушем):
А) виразне читання вступної частини твору: від початку до слів: “Хата Олени Булиги стояла під горою”;
Б) бесіда за змістом прочитаного.
– Що ми довідуємося про оповідача? (Агроном, якого направили працювати під Славуту, шукає квартиру, поселяється в Олени Булиги).
– Яку характеристику можна дати Олені Булизі? (“Безсрібненни ця – про гроші не хотіла й чути”; стара жінка – “їй було, може, всі сто літ”, “невгамовна, працьовита замолоду, вона залишалася непосидючою, чепурною й охайною на старість”, “стара до пізньої пори… поралася в городі”, “Вставала ще до сигналу “самоскида”).
– З якою метою автор подає детальний опис природи на початку твору? Як автор зумів з теперішнього часу перейти у минулий?
– Яким ви собі уявили маленького хлопчика Планетника?
– Про що він мріяв? (“Самому щось посіяти і щоб воно зійшло”),
– Розгляньте ілюстрацію до твору з підписом “Його це захопило: весна снилася йому з ночі в ніч..!” Усно опишіть картину від імені героя.
– Чому хлопчик так марив весною?
– В яких уривках ми бачимо фантастичну картину? (Планетник біля нарциса, що розпускався, коло дзвіночка, “прилетів з вирію казки на свій берег”, зупинив хмару).
Які обов’язки були у малого по господарству? (Пильнував і доглядав курчат; каченят; гусенят; пас гусей).
– Знайдіть і зачитайте рядки, з яких видно, що природу хлопчик сприймав, як живу істоту.
– Після якого випадку малий захворів?
– Дайте характеристику знахарці. Як їй вдалося вилікувати Планетника?
– Чому, на вашу думку, вона не взяла за роботу плати?
– Що стало причиною, що хлопець “нипав по селу приблудою”?
5. Навчальна гра “Шукаю друзів”. (Це проблемно-рольова гра. Один учень – консультант, виконує роль стороннього спостерігача; другий – самотній літературний герой (Планетник) ділиться власною проблемою. Консультант намагається з’ясувати деталі, факти, підтримати, порадити, запропонувати варіанти рішення.
Завдання літературного героя – осмислити суть проблеми, увійти в роль, переконати “глядачів” у справжності думок, почуттів.
Завдання консультанта – підтримати нитку розмови, проявити зацікавлення внутрішнім світом героя.
Оцінюються розуміння суті проблеми, глибина входження в образ, в уявну ситуацію обох гравців.
6. Спостереження над жанром твору. Б. Харчук називає свій твір повість-легенда, а літературознавці визначають за жанром, що це повість-притча.
– Доведіть, що цей твір за жанром є повістю. (Прозовий твір, за обсягом більший, ніж оповідання, у ньому ширше зображується людське життя, охоплено ряд його епізодів, які складають період життя головного персонажа. Більше подій і діючих осіб).
– Міні-дослідження. Пригадайте визначення легенди і притчі, звірте із записами у таблиці. У яких моментах повість “Планетник” близька до легенди і що у ній є від притчі?
Легенда – один із жанрів неказкової народної прози, народне передання про видатну подію чи вчинок якої-небудь людини, в основі якого – диво, фантастичний образ або уявлення, яке сприймається оповідачем як достовірне.
(… Олена Булига зосереджено й помірковано оповідала мені легенду про Планетника…” фантастичні образи – Планетник, Капуш; диво – Планетник накликав дощ, розганяв хмари; з допомогою нарциса мати звільняє сина з холодної).
Притча – невелике оповідання, яке містить повчання в іносказальній, алегоричній формі, яка є спорідненою з байкою. Але смисл притчі більш значимий: вона ілюструє важливу ідею, торкаючись проблем моралі; загальнолюдських законів. Притча є одним із засобів вираження морально-філософських міркувань автора і використовується з метою прямої настанови читачеві у питаннях людської і суспільної поведінки.
(Капуш розкриває перед Планетником основні принципи людської моралі; автор прагне дати настанови читачам у питаннях людської і суспільної поведінки).
IV. Закріплення вивченого.
Проблемне питання. Чи погоджуєтеся ви з думкою, що краса врятує світ? Висловіть свої міркування.
V. Домашнє завдання.
Прочитати повість до кінця, прослідкувати і прокоментувати зустрічі Планетника з Капушем.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)