Блукання людської душі від пізнання гріхів до набуття віри вдобро
Що таке гріх? Поганий людський вчинок, коли людина діє, навмисно користуючись самою волею (бажаючи, вибираючи). Вчинок, який не до вподоби Богові. Першими, хто згрішив, були, за біблійними переказами, Адам і Єва, Каїн та Авель. Августин Блаженний називав гріхом будь-яке слово, вчинок чи бажання, що суперечить вічному закону. Богослови називають гріхом в основному порушення проти Бога; філософи-моралісти вважають, що гріх як такий йде всупереч розумові.
Цікавим є визначення поняття “гріх” священнослужителя Максима Козлова:
“Грех
Данте змалював безсмертя людської душі ( духу), щоб виявити всі вади та чесноти особистості. А головне – письменника цікавило питання, чи зможе людська душа очиститися, піднестися над своїми гріхами й пороками до самого Бога, розпочавши “нове життя” – духовне, від якого залежить
Про задум твору Данте писав латинською у листі Кангранде делла Скала: “Врятувати людей від ганебного стану і привести їх до щастя”. Письменник прагнув до /духовного спасіння людини й усього світу. Він проголошував високі ідеалиДобра, Любові, Милосердя, Розуму, які, на його думку, можуть змінити життя суспільства. Письменник стверджував, що людина ще на землі мусить усвідомити своє становище, намагатися поліпшити його, звертаючись до прихованих творчих сил своєї душі. Данте у поемі представляє не просто подорож героя у загробний світ (як це було, наприклад, в античних митців), а мандри його душі й зустрічі з іншими душами.
Душа – єдина на землі держава,
Де є свобода чиста, як озон
Кордон душі проходить над світами, еще не так велика и незаметна, зашить можно. Но если дальше, то вскоре вместо платка будет сплошная дыра; вот и грех: зто сначала маленькая, а потом все расширяющаяся дыра, и как бы в нее не свалиться!”
Та й у цілім світі,
Крім отих, що уродиві
Та малі ще діти.
Ой нема людей безгрішних,
Ой нема й не буде.
Бо ми тільки Божі діти,
Бо ми тітки люди.
Бог тому-то і Всевишній,
Щоб усе простити…
Чи не з того нам так звично,
Так…. іюбо грішити?
Галина Вовченко
Безгрішних людей не буває. “Люди ніколи не бувають ні безмежно хороші, ні безмежно погані”, – вважав Франсуа де Ларошфуко. Біблійні історії по-різному розповідають про очищення людської душі від гріхів. ІсусХристос, спокутуючи людські гріхи, на Голгофі свято вірив в очищення людської душі від бруду, зла. Людина мусить обирати тільки те, що допомагає самовдосконаленню. У притчі про блудного сина йдеться про любов і прощення, про добровільний вибір зла, про гіркоту гріха і радість каяття і прощення.
У притчі під блудним сином слід розуміти грішника, який кається. На блудного сина схожа та людина, яка веде розбещений, свавільний (грішний) спосіб життя; своїми гріхами вона губить свою душу і всі дари (життя, здоров’я, силу, здібності). Коли ж грішник, опам’ятавшись, приносить щире покаяння зі смиренням і надією, то отримує божественне прощення всіх його гріхів, хоч якими б великими вони були.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)