Народилася під Одесою в сім’ї відставного інженера-механіка. Теперішнє прізвище – Горенко. Через рік сім’я переїхала в Царське Село. В 1905 році мати з дітьми переїжджає в Євпаторію, а потім у Київ. Там майбутня поетеса в 1907 році закінчила гімназію й надійшла на юридичний факультет Вищих жіночих курсів у Києві.
1910 рік – заміжжя Переїхавши в Петербург, училася на Вищих історико-літературних курсах. В 1912 році вийшов перший збірник віршів Ахматовій “Вечір”, 1 жовтня цього ж року народився її єдиний син Лев. Березень 1914 року –
вийшов другий збірник “Чіткі”. Після революції 1917 року поетеса працювала в бібліотеці Агрономічного інституту. В 1921-м, 1922 роках один за іншим виходять збірники “Подорожник” і “Аппо Попит”. Приблизно із середини 20-х Ахматова захоплюється архітектурою старого Петербурга й вивченням життя й творчості Пушкіна. У ці роки її добутку не друкують і не перевидаються В 1921-м арештований і розстріляний чоловік, поет Микола Гумилев. У жахливі 30-е роки ежовщини арештований і син. Сімнадцять місяців з тисячами таких же, як вона, жінок провела Ахматова в тюремних чергах Ленінграда. Війну Ганна Андріївна зустріла
в Ленінграді. З 1942-го по 1944 рік Ахматова жила в Ташкенті, де вона, за її словами, уперше довідалася, “що таке палюча спека, деревна пил і звук води, … що таке людська доброта”. Чорним став для поетеси 1946 рік Постанова ЦК ВКП(б), злісний і несправедливий виступ Жданова, що знищує критиці була піддана творчість Ахматової, Зощенко й деяких інших літераторів. У неї було відібрано все: можливість продовжувати роботу, друкуватися, навіть продуктові картки. На допомогу прийшли друзі. 60-е роки принесли загальне визнання, літературну премію, звання почесного доктора Оксфордского університету У березні 1966 року Ганна Ахматова вмерла в Москві, похована в Комарове, біля Ленінграда