БИЛИНА ЯК ЖАНР ДАВНЬОРУСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
І великими, і малими ділами можна заслужити милість Божу.
Володимир Мономах. “Повчання дітям”
Поетичне відображення історії Київської Русі в билинах. Понад десять століть тому в Києві, столиці Київської Русі, як і тепер, виблискували на сонці куполи церков і було чути малинові дзвони… Біля палацу князя Володимира збиралися гості з різних земель, купці й простий народ. Вулиці й площі наповнювалися людом, для якого гуслярі голосно співали пісні про перемогу княжої дружини над ворогами, героїчні діяння руських воїнів і мудре правління
Ці пісні називали билинами (з давньорос. быль – те, що було), або старинами, чи старинками.
У билинах трапляються імена реальних історичних діячів. В образі билинного князя Володимира (Володимир Красне Сонечко) поєдналися риси київських князів Володимира Святославича (бл. 960-1015, за його правління в 988 р. відбулося хрещення Русі) і Володимира Мономаха (1053-1125, під час його правління відбулося зміцнення держави).
Зауважте
Билини передавали з вуст в уста, від покоління до покоління. Давно минули ті часи, а в билинах назавжди закарбувались історичні події, пов’язані із зміцненням Київської
У билинному епосі також діють реальні князі Вольга (Олег) Святославич, Добриня, Гліб, Всеслав Полоцький, бояри Ставр і Путята, купець Садко та ін. Згадуються половецькі хани Шарукан (Шарк-великан, Кудреван), його син Отрак і внук Кончак (Коньшак), хан Сугра, Тугоркан (Тугарин-Змій), татарські хани Батий і Калин-цар. Ці імена історичних діячів уможливили визначення хронологічних меж сюжетів билин – приблизно 975- 1240-і роки. У билинах ідеться про військові походи київських князів, їхню боротьбу з кочовими племенами, що загрожували Київській Русі (печеніги, половці, татари та ін.), а також про інші аспекти тогочасного буття – працю, торгівлю, мистецтво. Билини мали на меті укріпити дух народу, об’єднати людей різних соціальних станів довкола рідної держави.
Географія билин досить широка й конкретна. Київ, Чернігів, Новгород, Муром і південні краї – місце дії в багатьох билинах. Інколи в них згадуються “заморські землі” – Цар – град (або Візантій, Константинополь, нині Стамбул), Єрусалим. Однак, які б історичні події не були взяті за основу билин, які б реальні імена й місця не згадувалися, вони обов’язково переосмислювалися народними співцями, котрі давали легендарне трактування тому, що колись відбувалося в Київській Русі.
Характерні ознаки билин. Билини стали втіленням історичного минулого, народного духу, думок і прагнень людей Київської Русі. У билинах у казковій, напівфантастичній формі знайшли відтворення уявлення народу про добро і зло, війну і мир, ідеальних героїв, працю, державну владу, місце людини на землі. Не випадково персонажі билин, як і в казках, поділяються на позитивних і негативних. Позитивні герої (Ілля Муромець, Микула Селянинович, Альоша Попович, Добриня та ін.) відстоюють добро й справедливість. Вони не прагнуть воювати, але за необхідності беруть у руки меч і захищають руську землю. Негативні персонажі (Калин-цар, Соловей-Розбійник, Змій Горинич та ін.), навпаки, несуть зло: вони загрожують миру й спокою людей, заважають їхній вільній праці, а тому однозначно засуджуються билинними співцями.
Героями давньоруських билин стали богатирі (Ілля Муромець, Альоша Попович, Добриня та ін.) або люди з винятковими здібностями (наприклад, Садко, Василина Микулівна, Микула Селянинович та ін.). Народ поетизує й ідеалізує їх, наділяючи великою внутрішньою силою та позитивними моральними рисами. Ратний і трудовий подвиги є однаково величними для давніх співців. Сила героїв не тільки в їхніх фізичних можливостях або зброї, а в глибинах їхнього духу, моралі й патріотизмі. Міць билинних героїв усіляко возвеличується, примножується за допомогою гіперболи. Вони долають страшні перешкоди, б’ються з численними ворогами, а нерідко й з фантастичними персонажами (у цьому теж виявляється гіпербола). Як вважали безіменні автори, людина має бути вірним сином своєї землі, служити їй вірою й правдою, захищати від загарбників, мечем і плугом торувати шлях своєму народові до щасливого майбуття.
У билинах також відображено роздуми людей того часу про державність та ідеального правителя. Ім’я билинного князя Володимира оповите серпанком легенд, народною любов’ю й теплом. Герої вірно служать йому і, хоча інколи ображаються на нього, ніколи не йдуть проти Володимира. Служити йому означало бути відданим рідній землі. Тому в момент важких випробувань герої забувають про особисті образи й ідуть у бій із ворогами.
Звернімо увагу на те, що більшість билинних персонажів – прості люди незнатного походження. Вони володіють не тільки силою, а й знають грамоту (як Ілля Муромець), уміють грати на гуслах і складати пісні (як Добриня, Ставр Годинович, Садко), можуть навіть грати в шахи (якВасилина Микулівна) і творити всілякі дива. У зображенні численних талантів билинних героїв виявилося бажання народу прославити просту людину свого часу, віра в її творчий розвиток.
У фіналі билин, як і в народних казках, завжди перемагає добро, мудрість, праця, любов і справедливість.
Милозвучність билинам надає особливий билинний вірш без рими й без поділу на строфи. Кількість складів у рядках є різною, довкола сильних наголосів в одному рядку сконцентровано слабші, а пісенний характер билин залишився від часів, коли слово й музика були нерозривні. Тому в текстах билин так багато додаткових слів – вигуків, сполучників, прийменників тощо.
Зауважте
Людина періоду Київської Русі відчувала гостре прагнення до свободи, що було обумовлено численними набігами кочових племен на Київську Русь і боротьбою народу з ними. Тому билинні герої не терплять будь-якого насильства, вони обстоюють не тільки власну гідність, а й честь, і незалежність своєї землі.
Основні цикли билин. Давньоруські билини поділяють на цикли відповідно до тематики, персонажів і місця дії. За тематикою билини бувають героїчними, або богатирськими (про подвиги героїв, які захищали рідну землю), і соціально-побутовими (про працю та інші аспекти життя народу в Київській Русі). За типами персонажів виокремлюють такі билини: про старших богатирів (Волх, Святогор, Микула, Сухман, Дунай), молодших богатирів (Ілля Муромець, Добриня, Альоша Попович, Василь Буслаєв та ін.) і про людей, наділених надзвичайними здібностями (Микула Селянинович, Садко, Василина Микулівна та ін.). За місцем історичних подій билини поділяють на два основні цикли: київський і новгородський. У билинах київського циклу йдеться переважно про князя Володимира, про богатирів, які захищають вітчизну від ворогів. А Великий Новгород став центром торгівлі й ремесел, а також утіленням особливої “вольниці” (бо новгородці створили першу вільну республіку на території феодальної Русі й не хотіли підкорятися ані владі Києва, ані загарбникам). У билинах новгородського циклу розповідається про волелюбного Василя Буслаєва, купця Садка (талановитого представника торгової частини Новгорода), багатого боярина Ставра, який насміхається над київськими князями, та інших новгородців. Наявність різних варіантів билин інколи утруднює визначення їхньої належності до певного циклу.
Київська Русь у період IX-XIII ст. була високорозвиненою державою, яка відігравала значну роль у долі Заходу й Сходу. Люди Київської Русі не тільки воювали із зовнішніми ворогами, а й швидко оволоділи грамотою. У Новгороді були знайдені берестяні грамоти, що засвідчують поширення грамотності серед населення. Уявлення про рівень знань і культури того часу дають також тодішні літописні збірки, багата архітектура й живопис.
Билини – епічні пісні про історичні події Київської Русі (IX-XIII ст.), які переосмислені й легендаризовані відповідно до уявлень та ідеалів давніх людей. їх виконували народні співці – гуслярі, скоморохи, а також кобзарі. Унаслідок татаро-монгольської навали в XIII-XIV ст. билини були занесені в далекі, окраїнні землі княжої держави, поширилися на Уралі й у Сибіру. Згодом билини втратили пісенну основу.
Спільні ознаки народних казок і билин
1. Належність до оповідних жанрів фольклору.
2. Розгалужена система подій.
3. Поєднання реальності та художньої вигадки, фантастики.
4. Боротьба добра і зла, життя і смерті, війни і миру, кохання та ненависті
З обов’язковою перемогою добрих сил.
5. Поділ героїв на позитивних і негативних.
6. Утілення народних уявлень про ідеал (героя, держави, правління, сім’ї).
7. Первісне побутування в усній формі, наявність різних варіантів.
8. Використання характерних фольклорних прийомів (зачин, кінцівка, повтори, гіпербола, чарівність, постійні епітети, метафори, символи тощо).
Відмінності народних казок і билин
Народні казки (чарівні) | Билини |
Герої – звичайні люди. | Герої – богатирі, наділені величезною силою, або прості люди, наділені надзвичайними якостями. |
Зміст – життєві події, перетворені народною фантазією. | Зміст – важливі події національно-історичного значення, які відтворюються в легендарній або казковій формі. |
Казка сприймається як вигадка. | Билини сприймаються як події реальної історії, відображені засобами художньої умовності. |
Місце дії не визначено. | Місце дії чітко визначено в конкретних назвах. |
Головна мета – розважити слухачів і дати їм моральний урок. | Головна мета – передати емоційне ставлення до реальних історичних подій, утілити ідеї служіння державі, добру, свободі, миру. |
Існує у формі розповіді. | Особливий билинний вірш, пісенна форма. |
Ілля Муромець і Соловей-Розбійник
Коментарі. З давніх-давен мешканці російського міста Мурома вважали богатиря Іллю, який згадується в билинах київського циклу, своїм земляком. Цілком імовірно, що колись у Муромі жив чоловік, наділений надзвичайною силою. Однак ким же він був? За однією версією, він був селянином, за другою – київський князь Олег, а за третьою – воїн, на прізвисько Чоботок, який через важке поранення залишив поле брані й прийняв сан священика, а з ним і нове ім’я – Ілля. У 1643 р. православна церква зарахувала його до лику святих під іменем Преподобний Ілля Муромець. Його мощі зберігаються в печерах Києво-Печерської лаври. Утім, було б великою помилкою приписувати риси билинного богатиря одній історичній особі. Ілля Муромець – це художній образ, який утілює уявлення народу про ідеального героя.
А хто ж такий Соловей-Розбійник? У цьому фантастичному персонажеві відображено боротьбу Київської Русі з кочовими племенами, зокрема племенем голядь, що заважало зв’язкам Києва з північними землями. Княжа дружина здобула перемогу в цій боротьбі. Це історична основа билини.
В образі князя Володимира втілено риси князя Володимира Святославича, за часів правління якого Київська Русь прийняла християнську віру.
Гей, у славному та у городі у Муромлі,
Та у тому селі та Карачарові
Гей, то не старий дуб к землі нагинається,
Ой то добрий молодець Ілля Муромець
Батьку-матері уклоняється:
“Благослови, батьку та матір рідна,
У славний город Київ з’їздити,
Сонечку стольно-київському
Князю Володимиру служити.
Віри християнської та боронити!”
Сам на доброго коня сідав,
У чисте поле виїжджав,
Озера-річки перепливав,
Ліс ламав,
Під город, під Чернігів, під’їжджав,
Під городом, під Черніговом,
Не ворон чорний небо укриває,
Не туман налягає,
Стоїть сила силенная,
Днем від куряви сонця красного,
Ніччю місяця ясного Не видати.
Стоять три царевичі,
Мурзи погані, татарові,
З коршем сили до сорока тисяч,
Хочуть город Чернігів узяти,
Всіх упень рубати,
Церкви Божиї скидом пускати.
Тоді ж то старий козак
Лля Муромець добре дбав,
Меча в руки брав,
Почав він гуляти,
Поганих мурзів-татарів наїжджати:
Куди їде –
Туди вулиця,
Куди верне –
Туди провулок.
Не стільки сам бив,
Скільки конем топтав,
Ні один мурза, ні татарин
Не міг втекти і спастися.
Тут відкриваються ворота
У Чернігів-город,
Виходять чернігівці,
Низько вклоняються,
До козака Іллі Муромця
Словами промовляють:
“Живи ти у нашому городі Чернігові воєводою,
Суди всіх по-правильному,
Всі тобі повинуватись будемо”.
Старий козак такеє промовляє:
“Не хочу я жить у вас воєводою,
Покажіть мені пряму дорогу
У славний стольний Київ-город”.
Тоді ж то чернігівці слова промовляють:
“Ой то пряма дорога у славен город Київ
Заросла лісами Брянськими,
Уже тридцять літ простою дорогою
В Київ не їжджено.
Сидить Соловей-Розбійник
На семи дубах,
На миль тридцять
Ні кінному, ні пішому
Пропуску немає.
Як засвистить Соловей по-солов’їному,
Як закричить він по-звіриному,
Як зашипить по-зміїному,
Так усі трави-мурави в’януть,
Усі квіти обсипаються,
А хто близько з людей,
Так всі мертві лежать.
Бере стрілу калену,
Натягнув тятиву шовкову,
Сам до стріли словами промовляє:
“Лети, моя стріло калена,
Вище лісу стоящого,
Нижче облака ходящого,
Та попади, стріло, Соловею в праве око!”
Як вилетіла стріла вище лісу стоящого,
Нижче облака ходящого,
А попала Соловею в праве око,
А вилетіла стріла лівим вухом.
Упав Соловей зо семи дубів,
Та Ілля Муромець того придбав,
Соловея стрімко в кайдани кував,
А до булатного стременя в’язав,
Сам простою дорогою
У город Київ вирушав.
Гей, як приїхав Ілля Муромець у город, у Київ,
Приїхав до сонечка-князя у широкий двір,
Ставив коня серед двору княжого,
Соловею-Розбійнику наказував:
“Гляди ж, Соловею, не відступай від доброго коня,
Бережи ти коня мого богатирського,
Від мене тобі, знай, нікуди не втекти”.
А сам доброму коню наказував:
“Гей, ти, мій добрий коню богатирський,
Бережи проклятого Соловея,
Щоб він не відв’язався від стременя булатного мого”.
Сам ввійшов він у палати княжії,
Хрест-то він клав по-писаному,
Поклін-то вів по-ученому,
Вклонявся на чотири сторони
Сонечку-князю з княжною Апраксією.
Говорить Володимир князь стольнокиївський:
“Звідкіля ти, славний молодче,
З якої землі, якої матері,
Якого роду-племені єси?”
Промовив Ілля:
“Єсть я із города із Муромля,
Із села із Карачарова,
Ілля Муромець та син Іванович,
А приїхав я у стольний город Київ
Послужити більше, князю мій, вірою-правдою,
Оборонять Русь святую,
Віру християнськую православную”.
Так тут князь Володимир стольнокиївський
Зі своїми князями та боярами –
Виходили вони на широкий двір
Подивитися на Соловея-Розбійника.
Говорить Володимир-князь:
“Ой, ти, Соловею-Розбійнику,
Засвищи ти по-солов’їному,
Закричи ти по-звіриному,
Засичи ти по-зміїному”.
Говорить йому Соловей-Розбійник:
“Ой, князю Володимир стольнокиївський,
Не твій я слуга,
Не у тебе і хліб їв Та зелен-вино пив,
А Іллі мені розказувать”.
Так тут промовив Ілля Муромець:
“Засвищи, Соловею, напівсвисту,
Закричи ти та напівкрику,
Зашипи ти та напівшипу!”
Як засвище Соловей на цілий свист,
Як закричить він на повен крик,
Як зашипить він на повен шип,
Всі трави-мурави зов’яли,
Листя з дерев посипалось,
А в князя з теремів високих криші зривало
Всі хрустальнії скельця повипадали,
По всьому городу, по Києву
Всі вагітні кобили ожеребились,
Всі гості на княжому дворі,
Всі бояри та воєводи
На землі, як снопи, лежать.
Сам князь Володимир стольнокиївський
По двору біжить,
Куньовою шубою вкривається.
Каже Ілля Муромець:
“Чого ж ти, Соловею-Розбійнику,
Мого наказу не послухав,
Я ж велів тобі свистіти напівсвистом
І кричати напівкриком,
Шипіти напівшипу”.
Тут старий козак Ілля Муромець
Брав Соловея за білі руки,
Повів його на поле Куликове
Та відрубав йому буйну голову.
Так з тої пори не стало
Соловея-Розбійника на святій Русі.
Тут-то славному козаку Іллі Муромцю
Славу співають,
По всіх землях,
По всіх ордах,
Однині й довіку,
А вам на многі літа!
(Записано від кобзаря З. Штокалка,
Переказ Валерія Шевчука)
Робота з текстом
Осмислюємо прочитане. 1. Розкажіть версії про походження Іллі Муромця. 2. Куди і з якою метою він вирушає з рідної домівки? 3. Як Ілля Муромець захистив Чернігів? 4. Чому він відмовився стати там воєводою? 5. Перекажіть фрагмент про поєдинок Іллі Муромця й Соловея-Розбійника. 6. Як Володимир зустрів Іллю Муромця в Києві?
Для обговорення. Які моральні якості втілено в образі Іллі Муромця? Творче завдання. Доведіть, що події в билині “Ілля Муромець і Соловей-Розбійник” відбуваються в період після хрещення Київської Русі, тобто після 988 р. Як Ілля Муромець ставиться до віри? Як він захищає її? У яких словах і вчинках героя це відображено?
Краса слова
Особливу виразність билинам надають традиційні прийоми фольклору. Серед них – постійні епітети, повтори, просторічна народна лексика, однаковий початок рядків (анафора), а також гіпербола (зображення билинних героїв та їхніх ворогів, що дає змогу підкреслити подвиг богатирів).
– Знайдіть у тексті билини “Ілля Муромець і Соловей-Розбійник” фольклорні засоби, наведіть відповідні цитати.
Роздивіться ілюстрації до билини “Ілля Муромець і Соловей-Розбійник” художників В. Васнецова й М. Шемарова. Яким постає билинний герой у зображенні митців? Як кожен із них увиразнив утілення в ньому рис ідеального героя?
Садко
Коментарі. Билинний герой Садко був простим бідним гуслярем, а потім розбагатів і став одним із найшанованіших купців у Новгороді. За легендою, він розбагатів завдяки своєму мистецтву – так вправно грав на гуслах, що це сподобалося Морському Цареві, який вийшов з озера Ільмень і пообіцяв Садкові за його музичний талант “три рибини – золоті пера”. Так і сталося. З того часу Садко вже не знав бідності, бо чарівний улов перетворився на різні коштовності. Однак багатство не зробило Садка ані жорстоким, ані жадібним. Під впливом золота він не втратив почуття гідності. Володіючи величезними багатствами, Садко залишається діяльним і активним. Він плаває морями, ріками й озерами, прагнучи побачити різні землі; не залишає свого мистецького покликання – гусла, які не раз рятували його. Якось Садко побудував тридцять човнів, завантажив їх товарами й вирушив річкою Волхов, потім по Ладозькому озеру, далі знову річкою Невою, а з Неви – у синє море. І раптом піднялася буря, сильний вітер порвав вітрила, човни водою наповнилися… Здогадався Садко, що то Морський Цар вимагає жертви. Тричі кидали жереб Садко та його супутники, а все випадало так, що тільки йому треба було спуститися на морське дно й вимолити в Морського Царя пожаліти подорожніх. Узяв він гусла й пішов у морську глиб – не за себе, а за своїх вірних товаришів, з якими ділив хліб і сіль у далекій дорозі. Три дні грав Садко Морському Цареві, а той все тішився й танцював, а тим часом море розхвилювалося, вийшло з берегів і стало загрожувати людям на землі. Тоді один сивий старий (посланець земного світу) порадив Садкові порвати струни, щоб Морський Цар не примушував його більше грати. А ще порадив, як діяти, коли Морський Цар запропонує Садкові одружитися з однією зі своїх дочок… Усе виконав Садко так, як сказав старий. І завдяки своїм моральним якостям і мистецтву здобуває нарешті свободу! А у Великому Новгороді його зустрічає з радістю вірна дружина й товариші. Садко повернувся додому переможцем!
Робота з текстом
Осмислюємо прочитане. 1. Поділіть билину за змістом на окремі частини. Дайте їм назви. 2. Розкажіть про те, як Садко розбагатів. 3. Охарактеризуйте моральні якості головного героя. Чи змінилися вони від впливом золота? 4. Визначте чарівні елементи в билині. Яку роль вони відіграють у тексті? 5. Які моменти в билині можна назвати кульмінаційними? Поясніть, чому.
Для обговорення. 1. Що, на вашу думку, допомогло Садкові вийти з полону Морського Царя? 2. Чим і за що винагороджується герой у фіналі билини?
Творче завдання. Усно опишіть портрети Садка, Морського Царя, Чернави (донька Морського Царя) (1 за вибором).
Робота в групах. Знайдіть у билині епітети, метафори, порівняння, гіперболи, повтори. Яке значення вони мають для розкриття сюжету й образу головного героя?
Подивіться кінофільм “Садко” (режисер О. Птушко, 1952 p., Росія). Порівняйте сюжет давньоруської билини та його втілення у фільмі. Як змальовано образ билинного героя в кінофільмі?
Перевірте себе
1. Розкрийте зв’язок билин з історією Київської Русі. 2. Дайте визначення жанру “билина” і назвіть його характерні ознаки. 3. Назвіть основні цикли билин. 4. Визначте подібність і відмінність билин і народних казок. 5. Які фольклорні прийоми використовуються в билинах? Доведіть це, прочитавши текст. 6. Охарактеризуйте свого улюбленого билинного героя. Які ідеали в ньому втілено?
Ралимо прочитати
Українські билини: Історико-літературне видання східнослов’янського епосу / Упорядкування, передмова, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука. – К., 2003.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)