БЕРЕЖІТЬ ОДИН ОДНОГО (По оповіданню В. Г. Распутіна “Що передати вороні?”)
Найбільше мені запам’яталася перша частина оповідання, коли батько, вертаючись зі свого будинку на Байкалі, де звичайно працював, заходить у дитячий садок за дочкою. Вони гуляють по набережній. Дочка розповідає про садок, розпитує про ворона, що живе разом з татом. Ця ворона, за словами батька, передавала героєві оповідання все, що чула й бачила, коли облітала далекі й ближні краї. А батько її оповідання передавав своєї дочки. Дочка вірила йому, а може, просто робила вигляд, що вірить.
Усе було чудово до того, як прийшов час від’їзду. Дочка
От і герой оповідання не був уважний до прохання маленької дочки. Я думаю, що по дорозі назад йому не випадково були дані різні знаки: спізнився автобус, на середині дороги скінчився бензин, і в підсумку батько не встиг на теплохід. Це був голос долі, що давала йому можливість повернутися додому. Але герой
Так, герой оповідання боявся втратити натхнення, думав, що кілька днів стороннього життя сильно відволічуть його від роботи. І все-таки він його втратив, але не через те, що побував будинку, а тому, що не послухався голосу душі. Справи його не пішли, почуття неприкаяності й знедоленості не залишали його.
Кінець оповідання сумний: батько вночі довго не міг заснути через шум дощу й тому, що йому чулося вороняччя каркання. І дійсно, він прокинувся від лементу ворони. Ранком батько довідався, що його дочка занедужала.
Ця помилка, що зробив батько маленької дівчинки, учить нас прислухатися до навколишньої, цінувати людей, не упускати мить, що ще може все змінити до кращого, чути й розуміти серця один одного.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)