Балада Пушкіна “Пісня про віщого Олега”. Переказ
Колись у давнину Балада була однією з головних форм оповідань про певних подій або відомих людей. Навіть про деякі історичні факти ми можемо дізнатися лише з балад, народних дум або інших подібних творів. Саме минуле живе в них. Але і пізніше поети намагалися відтворювати дух давнини, звертаючись до старовинних поетичних форм. Так виникла літературна балада. Однією з найвідоміших літературних балад є “Пісня про віщого Олега” відомого російського поета Олександра Пушкіна, в якій розповідається про загибель князя Київської Русі Олега,
Головний герой балади, князь Олег, є втіленням княжої доблесті, але на його прикладі ми бачимо, чим жили тоді люди, які цінували. Ось що каже про нього чарівник:
І хвилі, і землю скорив ти в бою,
І недруги заздрять на долю твою.
Звичайно, це поетичне перебільшення, але воно є типовим саме для народної Творчості.
Захист рідної землі була одним з найголовніших завдань князів. Олег добре показав себе в цій справі:
За
Він ниви хозарські і вдома.
Отже Олег цілком заслуговував на оспівування своїх подвигів. Але не тільки про його доблесті на війні ми можемо дізнатися з балади, а й про інші деталі з його життя: він шана предків, у нього є друзі, сам він з ніжністю ставиться до свого коня, який за пророцтвом повинен стати причиною його загибелі.
Олег бенкетує між друзів своїх
У гаю на зеленому схилі; їх кучері білі, як ранковий сніг,
На предків знаменитої могилі.
Навіть за рік тому розставання з конем, Олег згадує чотириногого друга. Ставлення до тварин також характеризує і князя, як людину, і деякі особливості тогочасних звичаїв: князь хотів, щоб кінь супроводжував його навіть після смерті, яка свідчить про віру предків у загробне життя. Отже, хоча в баладі розповідається про окремі події (зустріч з чарівником і смерть Олега), можна стверджувати, що, читаючи, її ми знайомимося з усім давньоруським минулим. А знати минуле цікаво і корисно, тому що, як кажуть, без минулого немає і майбутнього.