Байрон Джордж Ноэл Гордон
Байрон уособлює у собі всі романтичне в житті, людській поведінці й Творчості. Не тільки в першій половині XIX ст коли живий співає, а й пізніше досить розповсюдженим був тип молодих людей, які свідомо чи несвідомо наслідували свій ідеал – лорда Байрона або його героїв. І Чайльд-Гарольд, і Манфред, і Корсар, і ліричні герої більшості поезій – всі це тип романтичного індивідуаліста, розчарованого в навколишньому світі, самотнього й гордого у своїй самоті. Він жадає Кохання й не може знайти в коханні щастя. Він шукає великого діла, алі не може
Байрон походивши зі старовинного збіднілого аристократичного роду. Десятирічним він успадкував місце в палаті лордів. Алі це був дивний член палати, ні на кого не схожий аристократ. Дитинство Байрона минуло в Шотландії, яка на всі життя вразила його романтичною красою. Батько поета покинувши сім’ю, алі й в особі матері юній Джордж не знайшов друга. Байрон живий замкнутим та похмурим. На додачу його морально пригнічувала ще й фізична вада – він кульгав від народження. Одержавши початкову освіту в Гарроу, в одній із тихнув шкіл, де навчались
Байрон здобув освіту у Кембриджському університеті, де він не лише захоплено вивчав історію, філософію, літературу, а й почав писати вірші. Перший збірник віршів – “Часи дозвілля” (1807) відображає настрої розчарування й одинокості, що охоплювали поета. Назрівав конфлікт поета з вищим англійським суспільством. Трагічне відчуття самотності Байрон передає в “Надписі на могилі ньюфаундленської собаки” (1808). Він звертається до людей, що його оточують, зі словами глибокого презирства. Вперше це зрозумів Бєлінський, який писав про Байрона: “… він любив людство, алі презирав і ненавидів людей, між якими бачив собі самотнім і покинутим”.
На качану 1809 р., досягнувши повноліття, Байрон займає місце в палаті лордів англійського парламенту (на лавах опозиції) і незабаром відправляється в подорож країнами Середземномор’я. Верхи на коні пересікає Іспанію, відвідує Мальту, в Албанії здійснює поїздки в гори, відчуваючи радість від спілкування з людьми, далекими від європейської цивілізації. Багато місяців проводити в Греції. Народжуються дві перші пісні поеми, які принесли Байронові всеєвропейську славу – ” Паломництво Чайльд Гарольда “.
Молодий герой – юнак Чайльд Гарольд – схожий на автора; він втілив весь комплекс ідей, уподобань та розчарувань молодої людини качану XIX ст. Для поеми характерне природне злиття ліричного та епічного планів. Фактично створено перший у новій європейській літературі зразок ліро-епічної поеми. Самотність Гарольда, його холодний відчай, розчарування в людях соціально вмотивовані. Тему відчуження особини в дисгармонійному світі, відкриту романтиками, з найбільшою, класичною повнотою висвітлив Байрон
У першій половині 1810-х років Байрон створює так звань “східний цикл” поїсти (“Гяур”, “Абідонська наречений”, “Корсар”, “Лара”), у яких герой, зберігаючи типологічну спорідненість із Гарольдом, водночас відрізняється від нього активністю життєвої позиції, бунтом проти існуючих соціальних відносин. Найчастіше він гине в ім’я свободи.
В останній період свого життя Байрон пише сатиричні твори: поему “Бронзовий вік”, роман у віршах ” Дон Жуан “, що синтезував і ліризм ранніх творів, і палкий протест “східних поїсти”, і філософські роздуми “Манфреда” та “Каїна!’ і т. д. Співає оглядає тогочасні країни Південної Європи та Близького Сходу критично-іронічним поглядом Дон Жуана. У романі виявилися симпатії Байрона до національно-визвольної боротьби поневолених народів. Співає їде допомагати грекам визволитись з-під турецького ярма. Це призвело до його передчасної смерті. Трагічна зазагибель Байрона викликала скорботу в серцях багатьох митців Європи. Гете увічнив його подвиг в образі Евфоріона в другій частині “Фауста”, Пушкін оплакавши його смерть у вірші “До моря”.
Характерні риси байронічного героя: втеча від жорстокості буття, світова скорбота, постійний пошук гармонії – притаманні творам українських письменників першої половини XIX ст.: Євгена Гребінки, Михайла Петренка, Левка Боровиковсь-кого, Віктора Забіли та ін.
У квітні 1824 р. проводжа/ш в останній шлях великого англійського поета, який помер від болотної пропасниці в найгаря-чіший годину його бойової служби.
“Володар дум” (за словами Пушкіна) цілого покоління, Байрон справивши великий вплив на сучасників.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)