Багатозначність символічної назви роману Стендаля “Червоне і чорне”
Естетичні погляди Стендаля склалися на грунті філософії епохи Просвітництва. Людина для Стендаля немислима поза середовищем, її психологію потрібно вивчати в зв’язку з її суспільним становищем. Прекрасне не може бути постійним для всіх часів і народів. Естетичний ідеал нового суспільства заснований на інтелекті і чутливості – художник має цікавитися не стільки нагим тілом атлета, скільки виразом його обличчя, його духовною красою. Головним стрижнем усіх творів Стендаля було прагнення щастя. І для його щастя не мислилось без Кохання.
Спочатку Жульєн Сорель розглядає кохання як засіб досягнення кар’єри. Закохані серця пані де Реналь для Жульєна було чимось на зразок завоювання фортеці Наполеоном. Однак щирість почуття Луїзи де Реналь змушує вперше в житті забути про своє честолюбство, гордощі і віддатися коханню, пізнати щастя. Кохання було коротким, але воно було створене любов’ю. Він не розумів цього, лише відчував, хоч і вмовляв себе забути про все заради майбутньої кар’єри. Кохання людини варте стільки, скільки важать його достоїнства. Їх по-справжньому оцінила
Кохання не терпить брехні, нещирості й змушує хоча самому собі сказати правду. А правда в тому, що компроміс, якого він так прагне досягти, неможливий. І треба вибирати свій шлях, треба зрозуміти, що є життя для тебе. Жульєн зрозумів, що саме кохання здатне наповнити сенсом кожен день життя. Його сила і краса, його животворний вплив важить набагато більше за всю славу світу. От тільки дійшов він цього висновку наприкінці життя. Власне, він сам прирік себе на смерть, бо перед коханням, як перед образом, не міг брехати. Кохання – це найвищий сплеск душевних сил, який виявляє всю велич душі закоханого. Саме так сталося і з героєм Стендаля.