Багатозначність образа Христа у фіналі поеми “Дванадцять”
Блок зустрів революцію захоплено й захоплено. У статті “Інтелігенція й революція”, надрукованої незабаром після Жовтня, Блок викликував: “Що ж задумано? Переробити все… Всім тілом, всім серцем, всією свідомістю – слухайте Революцію”.
У січні 1918 року Блок створив свою знамениту поему ” Дванадцять “. Вірний своїм споконвічним поданням про “Росі-бур”, поет зрозумів і прийняв революцію як стихійна, нестримний “світова пожежа”, в очисному вогні якого повинен спопелитися увесь старий світ без залишку:
Ми на
Світову пожежу роздуємо,
Світова пожежа в крові –
Господи, благослови!
Воістину чудовий знайдений Блоком сильний, сміливий, свіжий образ миру, що звалився:
Коштує буржуй, як пес голодний,
Коштує безмовний, як питання,
И старий мир, як пес безрідний,
Коштує за ним, піджавши хвіст
Сама революція показана в поемі в узагальнено-символічному образі всесвітнього вітру, заметілі, що уривається в життя людей:
Чорний вечір
Білий сніг
Вітер, вітер!
На ногах не коштує людина
В основі добутку – революційний конфлікт, боротьба старого й нового. Герої
Червоногвардійців веде ненависть, а не любов до людей. Вони не придбали ще собі нового Бога, а віру в старого вже втратили. І отут автор показує безглузде, нічим не виправдане вбивство. Тільки після цього потрясіння червоногвардійці розуміють щире своє призначення, усвідомлюють свою відповідальність за долю країни. Виявляючи “музику” що відбувається, автор широко застосовує засоби звукового інструментування вірша, особливий ритм поеми, що від вихру переходить кмаршу.
Однак, до самого кінця, “дванадцять” ідуть “без імені святого”, а виходить, не розуміючи й не приймаючи остаточно ідеалів нового життя. І тоді Блок виводить у фінальній главі образ Христа, що очолює із червоним прапором у руках переможний марш червоногвардійців
Незвичайна поява такого образа в поемі, де звучить тема революції, де відбувається вбивство жінки, але, у той же час, не можна заперечувати логічності й органічності його виникнення
Малюючи Христа, Блок виходив зі своїх суб’єктивних подань про раннє християнство як про бунтарську силу, що розтрощила у свій час старий язичеський мир. Для Блоку образ Христа – уособлення нової всесвітньої й вселюдської релігії, призначення цієї нової віри – у служінні відновленню життя. Образ Христа – це, насамперед, високий моральний ідеал, здатний привести людей до бажаної гармонії. Він несе в собі Добро, Любов, Красу. І Блок, керуючись саме цими моральними цінностями, знаходить втілення свого ідеалу в Христі. Блоковский Христос убирає в себе все різноманіття властивостей, властивим ідеальним образам поезії Блоку:
…Так ідуть державним кроком –
За – голодний пес,
Спереду – із кривавим прапором,
И за хуртовиною не бачимо,
И від кулі непошкоджений,
Ніжною ходою надхуртовинної,
Сніжним розсипом перлової,
У білому віночку із троянд –
Спереду – Ісус Христос
Такий кінець поеми: піднесений і світлий. Якщо початок її було представлено в колірних контрастах, а її хід був пофарбований винятково чорними кольорами, то тут головними кольорами стає білий – символ вищої духовності. У Христа “білий віночок із троянд”. Це незвичайно, тому що в традиційному зображенні Христос був у терновому вінці, що символізувало його борошна й стражданні. Білі кольори – символ святості, чистоти й непорочності, але ж саме ці риси втілює Христос
Але образ Христа все-таки вносить протиріччя в полум’яну революційну музику поеми
Блок сприйняв революцію як всесвітня пожежа, що повинен була принести за собою бажане відновлення. Невипадково, що після 1918 року він не написав нічого істотного до самої смерті в 1921 році. Блок був розчарований тому, що революція не з’явилася тим, що він у ній хотів побачити. По вираженню самого поета, причиною тому стало “соціалістичне будівництво”.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)