Дві найважливіших суспільно-політичних події першої чверті XІX в. визначили напрямок і характер творчості Грибоєдова – Вітчизняна війна 1812 р. і повстання декабристів. Вся обстановка загальнонаціонального підйому, великий рух народу, що встав на захист своєї Батьківщини, не могли не схвилювати майбутнього драматурга, визначивши формування й розвиток його вільнолюбних настроїв
Грибоєдов був близький з багатьма декабристами, хоча, очевидно, і не був формально членом таємного суспільства. Питання про відношення Грибоєдова до декабристського
руху дотепер є дискусійним. Переконливим можна вважати думка В. Н. Орлова, що Грибоєдов по всьому складі свого критичного й державного розуму, з погляду реального політика, раніше інших з усією гостротою відчув слабість дворянських революціонерів. Цілком розділяючи їхньої ідеї, він проте сумнівався в успіху військової змови, здійснюваного без підтримки широких народних мас і тим самим приреченого на неуспіх. Тому фраза, що традиційно приписується Грибоєдову: “100 чоловік прапорщиків хочуть змінити весь державний побут Росії”, мала відношення не до основних принципів декабристів, а до їх тактиці
У
ранній творчості Грибоєдов виступає як автор комедій, написаних переважно в співавторстві з П. Я Катениним (“Студент”, 1817), з А. А. Шаховским і Н. І. Хмельницьким (“Своя сім’я, або Замужня наречена”, 1818) і ін. Йому одному належить комедія “Молодий чоловік і жінка” (1814). При всій ідейно-художній незрілості ранніх комедій Грибоєдова в них можна помітити викриття жорстокості, скнарості й ледарству кріпосників, дотепну критику сентименталістів (“Студент”), реалістичні замальовки побуту, живі, природні монологи (“Своя сім’я, або Замужня наречена”). Так поступово накопичувався творчий досвід, що придався Грибоєдову при створенні “Горя від розуму”.
