Антуан де Сент-Екзюпері (1900 – 1944) – ЛІТЕРАТУРА XX-XXI СТОЛІТТЯ
Антуа́н де Сент-Екзюпері́ походив зі старовинного аристократичного роду, і повне його ім’я Антуа́н Жан-Баті́ст Марі́ Роже́ де Сент-Екзюпері. Народився майбутній письменник 22 червня 1900 року у Франції в місті Ліон.
Мати Антуана, розумна і високоосвічена жінка, рано овдовівши, присвятила все своє життя п’ятьом дітям, намагаючись оберігати їх від усіляких негараздів. Щасливе дитинство Антуана пройшло у старовинних родинних замках материних родичів. Хлопчик ріс розумним і допитливим: із 6 років складав казки й вірші, захоплювався малюванням
Світське аристократичне життя не приваблювало талановитого юнака, він не хотів йти торованою стежкою, а прагнув знайти своє справжнє покликання. Після закінчення ліцею Екзюпері вступив на архітектурне відділення Академії мистецтв, але згодом покинув її і пішов за призовом рядовим у полк винищувальної авіації.
Але Антуан не лише літав, він і писав. Саме йому належить перший у світі твір на тему авіації. Бурхлива літературна слава також прийшла до нього як до письменника, який пише про героїчні будні льотчиків.
Із початком Другої світової війни Екзюпері рветься в діючу армію. Попри стан здоров’я (за час своєї льотної кар’єри Екзюпері зазнав 15 аварій, деякі з них закінчилися важкими травмами) та критичний для льотчика вік, він таки домігся призначення в авіагрупу далекої розвідки. Коли ж нацисти зайняли Париж, письменник емігрував до Америки.
Саме в Америці, у Нью-Йорку, Антуан де Сент-Екзюпері працював над казкою-притчею “Маленький принц” (написана в 1942, видана в 1943 році). Це був дуже складний час у його житті – відірваний від батьківщини, окупованої німецькими військами, письменник переживав за її долю і страждав, що нічого не може зробити для її визволення.
За спогадами сучасників, де Сент-Екзюпері працював над твором надзвичайно легко. Складалося враження, що він розважав душу, створюючи “Маленького принца”, якого відразу й ілюстрував. Казка вийшла сумною та ліричною, ніжною і зворушливою. Написана на чужині, вона й не могла бути веселою, але, читаючи “Маленького принца”, відчуваєш, що і в цей складний час письменник не втратив оптимізму та віри в людину.
“Маленький принц” став своєрідним заповітом Екзюпері, який у 1944 році таки повернувся на військову службу в складі військово-повітряних сил Америки, щоб продовжити боротьбу за звільнення Франції від нацистів. Він домігся від командування дозволу на 9 бойових вильотів і з останнього, дев’ятого, не повернувся.
Як і всі твори де Сент-Екзюпері, казка “Маленький принц” автобіографічна. В грудні 1935 року під час перельоту Париж-Сайгон його літак зазнав авари і впав у Лівійській частині пустелі Сахара. Через кілька днів пілота-письменника та механіка літака, які помирали від спраги, врятували араби.
Звернення до жанру казки незвичне для письменника, який писав “дорослі” романи. Та “Маленький принц” – не звичайна казка. Це узагальнення життєвого досвіду людини, яка зберегла безпосереднє дитяче сприймання світу, втрачене більшістю дорослих. У наївній, на перший погляд, філософії казки криється бачення того, як складні людські стосунки можна зробити значно зрозумілішими і простішими, якщо відкинути дорослі упередження, що роблять людей егоїстичними. Засобами дитячої казки передано серйозні проблеми: самотність людини та пошуки щирих взаємин.
Сюжет “Маленького принца” нескладний. Льотчик, потрапивши в аварію у пустелі Сахара, зустрічає там незвичайного хлопчика, який розповідає, що прийшов з іншої планети. Його планета настільки маленька, що, відсунувши стільчик, можна ще один раз помилуватися заходом сонця. На ній три вулкани, що сягали йому колін, та одна чудова квітка – троянда. Маленький принц любив свою квітку, але вона не відповідала йому взаємністю, тому він вирушив у подорож іншими планетами. Земля була сьомою на його шляху.
Льотчик і маленький принц проводять час у бесідах, які стосуються зовсім недитячих речей. У них викладено кодекс моралі, притаманний самому письменникові: потрібно бути відповідальними, думати не лише про себе, але й про інших, намагатися знайти спільну мову зі своїми близькими, навчитися радіти життю, дбати про світ, про нашу планету, таку маленьку і таку крихку.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)