Антивоєнний пафос у добутках М. Ремарка И е. Хемингуэя
Перша світова Війна стала першою глобальною трагедією XX сторіччя, вона забрала життя мільйонів людей, а десятки мільйонів зробила інвалідами. Її трагедія ще й у тім, що вона зруйнувала душі цілого покоління. Прогресивні письменники першими відчули моральні наслідки війни. У Творчості е. М. Ремарка, е. Хемингуэя ми знайомимося з героями, які на війні фізично не постраждали, але вона скалічила їхньої душі.
Ремарк і Хемингуэй, будучи учасниками воєнний дій, перебували по різних сторонах фронту, у їхніх героях є загальні риси. Це тому, що їхні
Герої роману німецького письменника е. М. Ремарка “Три товариші” ідуть на війну прямо зі шкільної лави вісімнадцятирічними юнаками. П’ять років війни, п’ять років страждань, смерть товаришів – це весь їхній життєвий досвід, з яким вони вертаються до мирного життя. Вони повернулися з ненавистю до всьому й готові боротися проти користі, егоїзму, лицемірства суспільства. Після закінчення декількох років деякі з них зуміли пристосуватися до нових умов і забути жахи війни, а ті, хто не зміг цього зробити, були приречені на самітність. Три герої
Цю же тему розвиває у своїх добутках і американському письменнику е. Хемингуэй. Його перший великий роман “Прощай, зброя!” має яскраво виражену антивоєнну спрямованість. Герой роману Фредерик Генрі пішов на війну добровольцем, але вона знищила ілюзії, які були властиві молодим американцям. Генрі – лейтенант санітарної служби, надивившись на сотні покалічених війною людей, їхнього страждання й смерть, дезертирує з армії. Він хоче врятувати свою любов, майбутньої дитини. Герої попадають у Швейцарію – країну, що не приймала участі в Другій світовій війні, але її вплив відчутний і тут: змінився уклад життя, змінилися люди. У фіналі роману Хемингуэй показує смерть під час пологів улюбленої головного героя і їхньої дитини. Генрі залишається один, без надії на Майбутнє. Його бажання уникнути війни приведе до спустошення й ” самітності.
Письменники різних країн у своїх добутках піднімають питання про колективну відповідальність націй, народу за розпалення війни й про особисту відповідальність кожного за пасивність в антивоєнній боротьбі.