Андрій Малишко – відомий український поет і його пісні. Вірш “Приходять предки”. Художні засоби донесення до читача історичної пам’яті
УРОК 58
Тема. Андрій Малишко – відомий український поет і його пісні. Вірш “Приходять предки”. Художні засоби донесення до читача історичної пам’яті.
Мета. Донести до учнів основні відомості про поета та його пісні, вчити коментувати роль художніх засобів; розвивати навички узагальнення, а також уяву; виховувати почуття обов’язку перед предками, розуміння проблеми історичної пам’яті народу, любов до рідного слова.
Обладнання: портрети композиторів П. Майбороди, Г. Майбороди, О. Білаша, П. Козицького, А. Ревуцького та
Міжпредметні зв’язки: музика: композитори, які писали музику на слова А. Малишка.
Хід Уроку
I. Організаційний етап.
Для створення емоційного фону вмикається фонозапис пісні “Ранки солов’їні” на слова А. Малишка. (На цю мелодію звучать позивні Українського радіо. Цю пісню ще називають “Київський вальс” або “Знову цвітуть каштани”.) Або ж пісня “Вчителько моя”.
– Чи знайома вам ця пісня?
– Чи знаєте автора тексту?
II. Виклад нового матеріалу.
1. Про пісню “Вчителько моя”.
Зворушливою піснею “Вчителько моя” А. Малишко низько
Знов щебече юнь і цвіте трава,
Пізнаю тебе в постаті несхилій,
Вчителько моя, зоре світова,
Раднице моя
На Вкраїні милій!
2. Технологія “Автор-оповідач”.
Кажуть літературознавці, що поезія Андрія Малишка пісенна. А чи не в дитинстві її витоки? Про це дізнаємось у самого автора.
Радимо використати розповіді від імені самого автора.
Орієнтовна розповідь Андрія Малишка (Дусика Базелика)
Мати моя – Ївга Остапівна – була жінкою м’якої вдачі та великого серця. Вона чудово співала, часто розповідала нам казки й легенди. Материну науку взяв глибоко до серця, а до фольклору ставився особливо бережно й з неабияким благоговінням: “Я сміявся і плакав разом з героями тих пісень і дум”. Мені хотілось, щоб кожен фольклорний твір закінчувався щасливо. Часто додумував кінець пісні: ні, козак не убитий, а тільки поранений, добрі люди вилікували його живою водою, і поїхав він до батька-матері. (Демонструє учень фото матері).
Від старшого брата ще зовсім малим навчився грати на гармонії. Василь брав мене з собою навіть на весільні гуляння. А коли підріс, то підміняв у весільних музик бубнара, іноді довіряли мені замінити й основного гармоніста. А коли ми з Василем почали співати, то справді люди заслуховувалися… Так моя пам’ять вбирала народний пісенний розмай. (Демонструються фотографії сім’ї).
В Обухові (недалеко від Києва), де я народився (14.11.1912 p.), з давніх-давен існував осередок бандуристів, при якому знаходилась й школа з досить важкою програмою. У цех бандуристів нелегко було потрапити, та мені пощастило, бо шкільна подруга Софійка умовила старшого в цій школі дозволити мені приходити, слухати пісні й самому вчитися і грі, і співу. У цьому цеху я одержав своє музичне виховання.
– Як ставився батько до обдарування сина?
Батько мій – Самійло Микитович – був прекрасним вихователем своїх одинадцятьох дітей, людиною вимогливою і водночас надійною, вдатним шевцем. Прагнув бачити мене хліборобом. Мені – його третій дитині – справді судилося стати сіячем, але на ниві поезії, про що я написав у вірші:
Сусіди з батьком радили мені
З дитинства стати хліборобом,
Одвічним другом плуга і гречок,
Дощів осінніх в ночі вересневі.
А я обрав нелегке ремесло –
Шукати слово скарбом таємничим…
– Бібліографи говорять про велику пристрасть Вашу до читання книг (приблизно 140-150 стор. на день). Хто ж прищепив любов до книги?
Любов до книги передав мені дядько Микита. Вроджений романтик, ставив понад усе книгу, заради неї міг занедбати термінове замовлення, з нею міг забути про все на світі. Відкладе недошитий чобіт, поважно поправить окуляри і бере в руки книгу. Тому його й назвали “чорнокнижником”. У дитинстві ж я читав не тільки для себе, а й для мало не всієї вулиці.
Підсумок. Перші вірші почав писати у десять-дванадцять років. Учня підтримував і заохочував учитель Я. І. Козенко, який і сам писав вірші. Перші публікації молодого поета припадають на 1930 рік. Вони з’явилися в журналах, а перша збірка “Батьківщина” вийшла 1935 р. За збірку поезій “Дорога під яворами” авторові присудили Державну премію імені Т. Шевченка.
3. Слово вчителя.
Епіграфом на нашому уроці можуть стати слова Дмитра Павличка: “Нема сумніву, що музикальні здібності Малишка відкрили його душу для народної пісні…” На слова Андрія Самійловича написано добру сотню пісень. Музику до його поетичних скарбів творили такі відомі композитори, як Л. Ревуцький, П. Козицький, М. Вериківський, А. Штогаренко, Г. Майборода, О. Білаш (“Цвітуть осінні тихі небеса”, “Запливай же, роженько весела”). Платон Майборода – автор мелодій до таких визнаних народом пісень, як “Пісня про рушник”, “Вчителька”, яку ми сьогодні прослухали, “Ранки солов’їні”, “Ми підем, де трави похилі”, “Пісня про Київ”. Часто ці пісні мають кілька паралельних назв. Наприклад, “Ранки солов’їні” – “Знову цвітуть каштани” – “Київський вальс”. Були випадки, що поет й сам творив і наспівував композиторам мелодії до своїх творів. Пісні Андрій Малишко писав протягом усього життя, у нього їх понад сто, видав понад сорок книг. Любив поливати сад, від порога й до воріт насіяв чорнобривців, любив життя… Він і зараз живе у своїх задушевних піснях, які стали справжніми мистецькими шедеврами.
III. Аналіз вірша “Приходять предки”.
1. Читання поезії вчителем.
– Якими були перші відчуття, коли ви прослухали поезію?
– Що вас вразило у цьому творі?
2. Читання вірша за ролями і його аналіз.
– Скільки дійових осіб потрібно, щоб прочитати вірш за ролями?
– Яким було життя наших предків? Чому ви так вважаєте?
– Які художні засоби використовує автор для створення образу предків? Уточніть їхню роль. (Епітети, порівняння через протиставлення, градацію; “добрі і нехитрі”, “не руки – а погнуті чорні віти”, “не очі – а прозористі орбіти”, “і кайдани…, зерно, і кров, і ночі із снігами”. Епітети і порівняння допомагають правдиво і точно відтвоіити образ пращурів, надати мові поетичності; градація сприяє виділенню важливих понять у житті предків.)
– Як ставиться ліричний герой до пращурів? (Гостро і болісно відчуває свій і наш обов’язок перед пращурами.)
– Що непокоїть персонажів твору?
– Якими словами вони таврують можливу поведінку нащадків?
3. Словникова робота.
Недовірок – той, хто недостатньо вірить у що-небудь, не остаточно переконаний у чомусь. Той, хто зраджує свої переконання; зневажливе. Людина, позбавлена хороших рис, негідник.
Схизмат – у православній і католицькій церкві – розкольник.
Прелат – у церквах (католицькій та англіканській) – почесна назва, титул представника вищого духовенства (кардинала, архієпископа, єпископа). Особа, що має цей титул.
Ярижка – (розмовне). П’яниця, гультяй, безпутна людина.
Пролог – початок чого-небудь, вступ до чогось.
– Доведіть на основі тексту вірша, що наші предки вірять у нащадків, люблять дітей.
– Визначіть і прокоментуйте основну проблему твору (проблема історичної пам’яті народу).
4. Творча робота.
Підготуйте монолог-відповідь предкам.
IV. Підсумок уроку.
Світогляд Малишка-поета вибудовувався на вірності заповітам предків, які дали йому конкретні уроки людяності і трудової гідності. Та найбільш пам’ятний йому заповіт матері: залишатися мудрим і мужнім. Адже мудрість потрібна людині, щоб у всьому доходити правди, навчитись розпізнавати її, а мужність – щоб гідно прийняти її, часом “колючу, гірку й жорстоку”, і захистити.
Будьте ж і ви, дорогі семикласники, мудрими і мужніми, вчіться у житті захищати правду, пам’ятайте історію народу і дотримуйтесь заповітів своїх предків, любіть пісню і слово, як це робив поет-пісняр А. Малишко.
V. Домашнє завдання.
Прочитати матеріал про письменника за підручником, монолог-відповідь предкам відпрацювати і записати у зошит.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)