АНАТОЛІЙ КОСТЕЦЬКИЙ
“Вітаю вас, мої славні і хороші книголюбчики та казкознавчики…”,__
Цими словами майже кожного ранку упродовж кількох років вітав, як ніхто по своєму, слухачів популярної радіопередачі “Пригоди славнозвісних книг” Анатолій Георгійович Костецький. Усе, що написане цим письменником, неймовірно цікаве, вигадливе, веселе і дуже-дуже близьке кожному з дітей. А все це тому, що Анатолій Костецький вмів ніби не виходити з віку своїх героїв – бути або ж ровесником читача, або ж не набагато за нього старшим. Так добре він знав і відчував
Народився А. Г. Костецький у Києві в сім’ї вчителів. Про своє дитинство розповідає з гумором: “Дитинство було важке: класний керівник тато;
“нормальні” діти після школи відпочивали від учителів, а в школі від батьків а у мене вчителі і вдома, і в школі…”. У п’ять років хлопець сам читав
Після закінчення школи в 1963 році Анатолій Костецький навчався в технікумі радіоелектроніки, потім у Київському університеті. Закінчивши аспірантуру, Анатолій Георгійович одинадцять років працював в університеті, викладав мовознавство на філологічному та романо-германському факультетах. У 80-х роках він залишив цю роботу – обрав літературу.
Ще в першому класі у Анатолія Костецького був зошит із власними віршами. У п’ятому він отримав на шкільному конкурсі диплом за вірші, присвячені Тарасові Шевченку. Друкуватись почав “аж” у двадцять років. Свою літературну творчість А. Г. Костецький розпочав з ліричних віршів про природу та кохання. 1967 року доля звела поета-початківця з Михайлом Стельмахом, який щедро почав ділитися з ним таємницями творчості. Він порадив Анатолію Костецькому писати для дітей і через кілька років уже був редактором першої його книжечки “Джміль про сонечко гуде” (1972).
Анатолій Костецький – автор понад п’ятдесяти поетичних і прозових книжок: “А метеликам весело”, “Весняні дарунки”, “Все про мене”, “Лист до птахів”, “Де літо живе?”, “Батьки нас не розуміють”, “Бюро знахідок”, “Постукай у моє вікно”, “Все – як насправді”, “Суперклей Христофора Тюлькіна, або Вас викрито – здавайтесь!”, “Мінімакс – кишеньковий дракон, або День без батьків”, “Мої та твої таємниці” та інших.
У віршах, казках, повістях-казках Анатолія Костецького вибудоване ціле місто з вулицями й провулками, узвозами і майданами, палацами і звичайними будинками. У ньому вчаться, мріють, фантазують, дружать, бешкетують меткі, балакучі, ліниві, непосидючі сьогоднішні хлопчики та дівчатка. “В жодного поета не знайде читач стількох шкільних сюжетів. Анатолій Костецький – один із чільних співців шкільної вольниці. Тепло, але часом і дошкульно, говорить він із нашим школярем – володарем чи не найважчого в світі портфеля. І не без моралі. Рідкісно поєднуються в нього вагома сатира з цілющою батьківською усмішкою”, – зазначав Б. Чалий.
Твори А. Костецького перекладено російською, молдавською, чуваською, польською, німецькою, угорською та іншими мовами. Чимало їх є в підручниках для молодших школярів. Поет і сам багато часу віддавав перекладам з англійської, німецької та деяких слов’янських мов. Він є автором статей з питань теорії, історії та критики дитячої літератури.
Талановиті твори А. Г. Костецького та його лицарське служіння дитячій літературі відзначено літературними преміями імені М. Трублаїні, імені О. Копиленка та однією з найвищих літературних нагород України – премією імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)