“Аналіз вірша Федеріко Лорка “Зрубали троє дерев”
Нічого не забув і не втратив Федеріко Гарсіа Лорка з багатої культурної спадщини своєї країни. Силою таланту і щедрістю душі наповнені й “Вірші різних років”, і вірші “Дивану Тамаріти”. Давню касиду в Іспанію принесла арабська поезія. Ця поетична форма була урочистою, часто дифірамбічною.
Касиди становили збірники – дивани. Арабська поезія в Андалузії відрізнялася великою співучістю, легкістю. Існувала андалузька лірика у формі газелли (любовна лірика).
По циклах “Дивану Тамаріти” можна говорити про образ автора,
Тут ясно відчутні сумний спокій і світла радість того, що поет зрозумів головне: у житті було дитинство і була праця. “Прощання” свідчило про початок роздумів над своєю власною смертю, а не тільки над смертю
“Плекалися – утрьох.
(Прийшов новий день
Зі своєю сокирою.)
Два дерева тільки
Залишилося.
(Пошарпаних крил
Втома.)
Одне лише варто.
Потім – порожнеча.
(І тільки озерної
Води нагота.)
Ця поезія сповнена душевним сум’яттям, неминучістю і трагічністю остаточного прозріння: в смерті людина одна, ніхто не зможе їй допомогти. Небажання змиритися з останньою самотністю викликає відкриту всьому світу благання: “Я прошу одну тільки руку…”. Але касида про руку є недосяжною. Цей крик самотності, творче бачення майбутньої своєї загибелі пронизують болем, вражають. Як потрясав колись самого Лорку крик Канті Хонді, душі і страждаючого голосу співаючих поетів, що рветься з неймовірних глибин відчаю.
Не слід забувати і про “Американські цикли”, але вони якось загрузли в експериментальних пошуках і в стильовому відношенні залишилися стояти особняком у творчості Лорки. Сюрреалістична поетика, відірвана від яких би то не було коренів, не прижилася в поетичному світі Лорки. Але два вірші з цього циклу, “Маленький віденський вальс” і ” Вальс на гілках” дуже поетичні, легкі, близькі внутрішньому світу сумної поезії Федеріко Гарсіа Лорка.