Аналіз поеми (містерії) “Великий льох” Т. Г. Шевченка
За радянських часів поема “Великий льох” була найменш дослідженим твором Кобзаря. Ставлення Шевченка до тогочасної Росії свідомо замовчувалось. А це була країна, яку О. Герцен назвав “живою пірамідою злочинів”. Отже, закликаючи народ до боротьби, Шевченко закликав знищити всю машину поневолення, яка звалась царською Росією. Тому у творах “Чигрине, Чигрине” та “Розрита могила” поет проклинав Хмельницького за возз’єднання з Москвою і підносив роль Мазепи в історії України. Поема “Великий льох” продовжує тему викриття
Поштовхом до написання поеми стали археологічні розкопки могил. Ці дії сприймались народом як глум над його святинями. У центрі поеми – село Суботів, яке колись належало Богдану Хмельницькому і де москалі почали розкопки великого льоху.
Для побудови твору Тарас Шевченко використав характерний для фольклору прийом троїстості. Поема складається з трьох розділів, у кожному з яких діють по три персонажі. Наявність
У першій частині поеми розповідається про три грішні душі, які у вигляді голубів прилетіли на місце розкопок:
Бо так сказав Петрові Бог:
Тойді у рай їх повпускаєш,
Як се москаль позабирає,
Як розкопа великий льох.
Гріх першої душі полягав у тому, що вона, як була дівчиною, з повними відрами перейшла дорогу Богданові Хмельницькому, який їхав у Переяслав “Москві присягати”. Таким чином, вона начебто допомогла Хмельницькому у його вчинку. А в тому, що дівчина понесла покарання за це, ми бачимо негативну оцінку Шевченком акту приєднання України до Росії, одним в ініціаторів якого й був Хмельницький. Шевченко взагалі засуджує державну діяльність Богдана, бо вважає, що вона призвела до втрати Україною незалежності.
Друга душа за життя напоїла коня Петрові І, коли він повертався після перемоги над шведами. Зупинившись у Батурині, росіяни спалили місто, знищивши всіх жителів. Дівчина-підліток, яка випадково залишилась живою, була віддана “москалям на грище”. На ранок вона здійснила тяжкий гріх, напоївши коня катові свого народу.
У цій частині поеми теж відчувається авторська оцінка ще однієї історичної постаті – гетьмана Мазепи. Шевченко вважає Мазепу героєм України, бо той відстоював українську державність, за що Петро І жорстоко покарав прибічників гетьмана.
Гріх третьої душі полягав у тому, що вона, коли була немовлям, посміхнулась Катерині ІІ яка подорожувала Дніпром,
Що тая цариця –
Лютий ворог України,
Голодна вовчиця!..
У другому розділі поеми розповідається про трьох ворон, які теж прилетіли на місце розкопок. Символічні образи ворон уособлюють зло і нещастя в історичній долі України, Росії і Польщі. Кожна з ворон вихваляється злочинами, скоєними проти свого народу. Одна з ворон побивається, що
І я люта, а все-таки
Того не зумію,
Що москалі в Україні
З козаками діють.
У цій же частині твору Шевченко пророкує народження близнят, із яких “один буде, як той Гонта, – катів катувати”, а другий – “катам помагати”.
Поет передбачав, що і подальша історія України буде історією боротьби. І хоча вороги шукатимуть усі засоби, щоб побороти нового Гонту, вони його не подолають, бо під впливом творчості Шевченка в Україні “рождається суцільна українська особистість вже не класова, не лише селянська, а єдина всенаціональна, інтегральна”.
Наступний розділ поеми носить назву “Три лірники”. У реально-побутовому плані поет подав їхню розмову про те, що, співаючи “мирянам” про Богдана, можна знайти поживу. Три каліки-лірники (сліпий, кривий, горбатий) уособлюють скалічене покоління, байдуже до свого історичного минулого і майбутнього нації. Старці-лірники не мають власної гідності, пригинаючись і виправдовуючись перед московськими панами. Та й сама ліра – інструмент старців – Свідчить, що ” вже було втрачено козацький вільнолюбний дух нації, усвідомлення високого значення бандуриста, загублено українцями розуміння значення свого історичного минулого”.
Упродовж усього твору поет підкреслює мету розкопок, здійснюваних москалями, – наживу. Але праця виявилась марною, бо знайшли лише
Черепок, гниле корито
Й костяки в кайданах.
Москалі розлютились, “що нічого, бачиш, взяти”, і почали бити беззахисних людей. Але виявилось, що Москва розкопала малий льох, а великий (тобто приховані сили і волелюбні прагнення українського народу) не знайшла.
Отже, головним призначенням поеми “Великий льох” було пробудження національної свідомості і гідності українців завдяки правдивому відображенню минулого.
Жанр соціально-побутової поеми в другому періоді творчості великого Кобзаря, представлений трьома творами: “Сова”, “Наймичка”, “Відьма”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)