Аналітична робота над повістю Бальзака “Гобсек”
Образ бальзаківського героя з одноіменної повісті ” Гобсек ” розкриває і аналізує один з персонажів повісті адвокат Дервіль. Оповідь ведеться від його імені, щоб читач сприймав образ Гобсека як типове, узагальнююче явище, яке не зникло, на жаль, і у XXI столітті. Перед нами поступово виникає гротескна потворна фігура справжнього хазяїна Парижа після ‘Липневої революції 1830 року, образ величезної узагальнюючої сили – лихвар, що робить гроші з грошей.
Для нього гроші – це сенс життя. Ми бачимо людину, яка перетворилася на “золотого
Адвокат Дервіль розпочинає свою розповідь про лихваря
Кольорова гама і деталі в описі портрета Гобсека. За текстом:”… обличчя цього чоловіка… я назвав би “місячним ликом”, так його жовтава блідість скидалась на колір срібла, з якого облупилася позолота… волосся… із сивиною попелястосірого кольору. Риси обличчя здавалися відлитими в бронзі. Оченята жовті… Гострий ніс, подовбаний на кінчику віспою… Розмовляв…тихим, лагідним голосом і ніколи не сердився… Зморшки його жовтавого лоба зберігали таємниці життєвих випробувань…”
Адвокат Дервіль, спілкуючись з лихварем, помічає непомірну ощадливість і нестримну скнарість свого сусіда. За текстом: “Усе в його кімнаті, від зеленого сукна на письмовому столі до килимка біля ліжка, було якесь однакове, охайне й потерте… Взимку головешки у його каміні завжди жевріли… Жив Гобсек на вулиці Гре. Біля… похмурого, вологого будинку нема подвір’я… а розташування кімнат нагадує розташування монастирських келій..,, двері… які виходять у довгий коридор, тьмяно освітлений маленькими віконцями”.
Якви розумієте слова Дервіля про житло лихваря: “Дім та його мешканець пасували один до одного – як ота скеля та приліплена до неї устриця”? Поперше, Гобсек – людина, яка має справу з грішми; веде непримітний спосіб життя, щоб не привертати увагу до себе і самому насолоджуватися багатством. У своїх власних очах він постає людиною величною, яка бере на себе право розпоряджатися людськими долями: розоряти їх, сміятися з них, принижувати їхню людську гідність, розчавлювати брудним чоботом будького, бо гроші – це все. Вони дають йому владу. Так вважає лихвар. По друге, автор підкреслює маніакальну пристрасть лихваря до золота.
Дервіль роздумує: “Чи мав він родичів, друзів? Багатий він був чи бідний? Ніхто не зміг би відповісти на ці запитання. Я ніколи не бачив грошей у нього в руках”. Адвокат Дервіль наближається до істини; гроші – Ідол, єдиний ідол, якому вклоняється Гобсек, – золото – ось його життєва філософія.
Відповіді на ці запитання ми знаходимо у тексті.
1.”Він сам стягував борги по векселях, бігаючи по всьому Парижу… і пишається, що сплачує 7 франків податків” (діє обережно і розумно, щоб ніхто не здогадався, що він багатий.)
2.”Через свою обачність він одного разу видав себе. Випадково при ньому було золото, і якимсь чином… наполеондор вислизнув з його жилетної кишені. Пожилець… підняв монету й подав йому. “Це не моя! Золото? У мене? Та якби я був багатий, то хіба жив би так, як живу?”.
3.”Вранці він сам варив собі каву… Обід йому приносили з харчівні”.
4.”Цей дивний чоловік ніколи не бажав побачити бодай одну особу з чотирьох жіночих поколінь, які складали його рідню. Він ненавидів своїх спадкоємців…”
Який висновок ми можемо вже зробити? Пристрасть до грошей засвідчує початок руйнації особистості лихваря. Він накопичує гроші. а не витрачає їх на добрі справи. Гобсек підкоряє своє життя служінню золоту. Питання моралі, милосердя, добра взагалі у нього відсутні.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)