АНАКРЕОНТ – ІЗ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІРИКИ
ІЗ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІРИКИ
АНАКРЕОНТ
Про життя Анакреонта відомо мало. Він не мав власного дому й мандрував від одного можновладця до іншого. У їхніх палацах і забуяв талант поета, філософа й співця життєвих радощів. Афіняни вшанували поета, поставивши на Акрополі його статую. Поезія Анакреонта була дуже популярною, у нього з’явилося багато послідовників. їхня творчість (т. зв. анакреонтична поезія, або анакреонтика) вирізняється оспівуванням життєвих радощів і насолод (іноді – політичним вільнодумством). Анакреонтична традиція
Принеси води, юначе, і вина подай швиденько,
І вінки духмяні з квітів, щоб з Еротом поборотись.
Ну же, пиймо не як скіфи, що без пісні сидять тихо.
Не люблю я нудьгувати: на бенкеті з вином разом
Давай пісню, серцю милу.
Про Ерота, що пов’язки із пахучих носить квітів,
Пісню буду я співати: він володар над богами
Й людей також підкоряє.
Злотоволосий Ерот мене
Знову поцілив пурпурним м’ячем
Дівчину в барвних сандалях тепер
Каже мені забавляти.
Лиш запишалося кляте дівча, –
З Лесбосу славного родом воно, –
Та й, осміявши мою сивину,
Іншому звабно моргає.
Літературне відлуння
З АНАКРЕОНТИКИ
Дай мені Гомера ліру І, забувши про повагу,
Без струни, що зве до бою, Струн торкнуся, заспіваю
Принеси глибокий келих Голосну застольну пісню.
І ті приписи, що, кажуть, Дай мені Гомера ліру
Як з вином змішати воду. Без струни, що зве до бою.
Вип’ю трохи – й затанцюю
Ольвія. Можливо, саме тут був театр, реконструкцію якого ви бачите вгорі. Ліворуч – уламок еллінського кратера, знайденого тут, із зображенням театрального дійства.